Бібліографія історична

Бібліографія історична — допоміжна історична дисципліна, предметом якої є розробка прийомів і методів пошуку, бібліографічного опису, цільового добору, наукової систематизації джерел та літератури з історії, передавання здобутої інформації дослідникові або іншому споживачеві.

Бібліографія історична, як і в цілому бібліографія, виконує кілька функцій: пошукову, оцінну, комунікативну, систематизувальну. Бібліографія історична пов'язана не лише з бібліографією, однією з галузей якої вона є, а й зі спеціальними історичними дисциплінами — джерелознавством та історіографією, і в цілому з історичною наукою, зокрема з її відображенням у творах друку.

Бібліографія історична поділяється на кілька видів: поточну, перспективну та ретроспективну.

Поточна історична бібліографія здійснюється в Україні Книжковою палатою України, яка регулярно випускає у світ державні бібліографічні покажчики праць, які щойно вийшли з друку: «Літопис книг», виходить у світ з 1924 p., нині видається один раз на місяць; «Літопис журнальних статей», видається з 1936 р. двічі на місяць; «Літопис авторефератів дисертацій», видається один раз на квартал. Окремий розділ у кожному з покажчиків присвячено історії.

Перспективну бібліографію репрезентують тематичні плани видавництв, рекламні буклети, повідомлення в журналах та газетах про подальші видання праць.

Найпоширеніший вид бібліографії історичної— ретроспективна, тобто інформація про видання, здійснені за минулі роки. Типологія ретроспективних бібліографічних праць надзвичайно різноманітна, це видання зі всесвітньої історії загалом, окремих її періодів, історії окремих країн, історії окремих місцевостей, з окремих галузей історичних знань, історії історичної науки, бібліографія праць наукових установ, навчальних закладів, окремих учених, покажчики змісту історичних журналів, джерел. Найважливішими для дослідників є тематичні ретроспективні покажчики, оскільки вони містять вичерпну бібліографічну інформацію з певної проблеми.

Ретроспективна бібліографія історична заснована в Україні в 40х pp. XIX ст. Перші праці з історичної бібліографіїНаддніпрянської України належали М. Костомарову та І. Левицькому, покажчики з історії Західної України почав створювати наприк. XIX ст. І. Левицький.

У XX ст. в Україні створено чітку систему випуску ретроспективних покажчиків, які готує Книжкова палата України, наукові та спеціалізовані бібліотеки. Державна історична бібліотека, напр., з 1971 р. розпочала видання фундаментального бібліографічного покажчика літератури з історії України, який фіксує всю літературу з вітчизняної історії (література описується з 1968 р.). В 1971—1989 pp. покажчик виходив під назвою «Історія Української РСР», з 1990 р. — «Історія України». Книжкова палата України з 1997 р. видає бібліографічну серію «Етноси України. 1917—1941». Вже вийшли покажчики, присвячені таким етносам (див. Етнос), як татари, німці, євреї, турки, а також узагальнений покажчик «Етноси України. Загальні питання» (К., 1997). Упродовж останнього десятиліття в Україні створені змістовні покажчики, присвячені проблемам, які раніше не порушувалися в бібліографії: Репресії 20, 30, 40 і початку 50х років на Україні.