123

Анархізм

Анархізм (від грец. anarchia - безвладдя) - політична течія, що проголошує метою знищення держави та заміну будь-яких форм примусу влади вільною й добровільною асоціацією громадян. Склався як політична течія в 40-70х pp. XIX ст. у Західній Європі; ніколи не був єдиною, цілісною ідеологічною доктриною через різні підходи його теоретиків до питання про шляхи досягнення мети. Традиційно визначаються чотири основні напрями анархізм - індивідуалістичний (М. Штірнер), мютюелістичний (П. Ж. Прудон), колективістський (М. О. Бакунін) і комуністичний (П. О. Кропоткін). Поняття «Анархізм» запровадив Прудон.

У XIX с. анархістські ідеї набули певного поширення у Франції, Іспанії, Італії, Швейцарії, США. Однак спроби підняти шляхом агітації маси на боротьбу із владою зазнали невдачі, що зумовило перехід анархістів до т. зв. пропаганди дією - терору стосовно представників влади, щоб спровокувати революційні виступи. Поразка анархізму на цьому напрямі сприяла формуванню нової тактики - використанню робітничих профспілкових організацій для боротьби з державою, що започаткувало анархосиндикалістську течію в міжнародному робітничому русі.

У Росії та Україні ідеї анархізму побутували серед народницької інтелігенції наприк. XIX ст., посилилися під час революції 1905-1907 pp. і особливо популярними були протягом 1917-1921 pp. У 20-70х pp. XX ст. анархізм як політична течія поступово втратив своє значення, проте в деяких країнах у період загострення внутрішніх суперечностей (Іспанія, 30ті pp.; Франція, 60ті pp.) набував певного піднесення. Нин і анархістські тенденції виявляються в теоретичній і практичній діяльності небагатьох ліво-радикальних груп та об'єднань у країнах Західної Європи (Франція. Іспанія, Італія) та Латинської Америки.

социальное неравенство виды