Вітовт

Вітовт(1350-1430 pp.) великий князь литовський (1392-1430 pp.), син Кейстута. Виступав проти умов Кревської унії 1385 p., боровся за політичну незалежність Литви від Польщі. За угодою, укладеною в 1392 р. в Острові, Вітовт був визнаний польським королемЯгайлом довічним правителем Литовського князівства. Ліквідував на території України найбільші удільні князівства - Волинське, Київське, Новгород-сіверське і Подільське та створив замість них звичайні литовські провінції. Вів тривалу боротьбу з татарами, намагаючись витіснити їх з українського Причорномор'я. У 20-х pp. XV ст. Вітовт зайняв Поділля ї зумів розширити свої володіння до Чорноморського узбережжя. Будував на південних кордонах своєї держави велику систему укріплень. Протягом 1406-1408 pp. здійснив три походи до Московського князівства, встановивши в 1408 р. кордони між Литвою і Московією по р. Угрі. Вів тривалу війну проти Тевтонського ордену. У 1410 р. Вітовт разом з Ягайлом очолював польсько-литовсько-українські війська, які завдали поразки німецьким рицарям у Грюнвальдській битві. Вітовт сприяв розвитку торгівлі, ремесел, запроваджував у містах, у тому числі і в Україні, магдебурзьке право.