Система права Київської Русі

Правова система Київської Русі ґрунтувалася на досить широкій базі загальних та партикулярних (особливих) законів. Джерелами, тобто засобами існування і вираження норм права, були: 1) правовий звичай - одруження, спадкування, кровна помста, перерозподіли землі, її використання, зобов'язальні дії - угоди; 2) княжі угоди - міжнародні та міждержавні (Олега у 907 та 911 pp., Ігоря у 944 p., Святослава у 971 p.), договори князів між собою (у Любечі, на Долобському озері), договори князів з народом; 3) князівські устави (закони) землям, містам, окремим станам; 4) княжий урок, тобто постанови і узаконення фінансового, податкового та штрафного характеру; 5) церковні устави князів Володимира і Ярослава про врегулювання правовідносин між церквою та державою і між церквою та віруючими; 6) рецепція візантійського канонічного та цивільного права, що містилися у збірниках "Номоканон", "Прохірон", "Еклога", "Закон судний людям" та в "Кодексі Юстиніана" (Книга законів); 7) судовий (юридичний) прецедент, про що є згадка в збірниках права; 8) "Руська правда " - збірник законів XI-XII ст., вперше кодифікований за Ярослава, a продовжений його синами (Ярославичами) та Володимиром Мономахом. Складався з "Короткої правди" (43 статті) та "Розширеної правди" (121 стаття).

У названих джерелах не існувало чіткого розмежування на галузі права, але наявні норми можна розподілити на: цивільно-правові та кримінально-правові. В перших йдеться про речове (майнове) право, право володіння та користування. Регламентовано досить значну кількість зобов'язальних дій: купівля-продаж, позика (грошей, продуктів, речей, худоби), найм, поклажа (депозит) речей, застава. Родинне право складалося зі шлюбного та спадкового. Існував інститут опіки з боку родичів, "добрих людей" та церкви. Норми карного права передбачали досить розгалужену систему класифікації (проти держави, церкви, особи, майна, моралі, родини). Система покарань ґрунтувалася головним чином на штрафних санкціях (віра та продаж). Офіційно смертної кари, побиття та тюрем не існувало. Але можна було вбити злодія на місці злочину, застосувати принцип таліону (кровну помсту) вбивством чи побиттям. Серед об'єктів правовідносин - рухоме і нерухоме майно, худоба, земля, гроші, раби. Суб'єктами були лише вільні люди - за злочин раба відповідав його пан, а вбивство холопа прирівнювалося до знищення майна.

Ключові поняття: правовий звичай, устав, "Номоканон", "Прохірон", "Еклога", "Руська правда", карне, родинне, цивільне, канонічне право, принцип таліону, партикулярні закони.