Право УРСР

У період війни продовжували діяти норми кодифікованого у 20-х pp. права. Зміни і доповнення у відповідні галузі вносилися розпорядженнями та постановами РНК, директивами, рішеннями, указами, Наказами, роз'ясненнями та деклараціями Ставки, ДКО, ВР. Окрім норм загальносоюзного законодавства, діяли і нормативні акти республіканського значення.

Для адміністративного права в цілому характерними були поширення адміністративної влади надзвичайних (військових) органів, розширення предмета правового регулювання, підвищення санкцій за невиконання розпоряджень. Норми мали конфіскаційний та репресивний характер. До воєнного стану долучався стан облоги та стан прифронтової смуги. Адміністративним заходом репресивного характеру була депортація в Сибір кримських татар у травні 1944 р.

Норми цивільного права продовжували захищати державнувласність, охороняли інститут соціалістичної власності. Але в умовах війни виникла необхідність законодавчого захисту приватної власності громадян: житла, худоби, майна, які захоплювали сторонні особи. Директивою "Про повернення власникам худоби та іншого майна" врегульовувалося вирішення цих проблем, які превалювали у судах. Директивами ж заборонено виселяти з житла військовослужбовців та їхні родини, встановлено, що повідомлення військових органів про смерть чи пропажу безвісти є підставою для визнання особи такою. Розширено коло спадкоємців - батьки, брати і сестри спадкодавця. А у разі їх відсутності можна було заповідати майно стороннім особам.

У сімейному праві радянський законодавець кількома указами збільшив матеріальну допомогу вагітним жінкам, багатодітним та одиноким матерям, посилив охорону дитинства і материнства, організував допомогу дітям-сиротам, спрямував адміністративні органи на боротьбу з дитячою бездоглядністю та безпритульністю. Встановлено також порядок усиновлення, ускладнено процедуру розірвання шлюбу тощо.

Радянське кримінальне право часів війни набуло особливого репресивного характеру, спрямованого на захист держави. Посилено відповідальність до вищої міри за ухилення від військового обліку, від призову в армію, за невиконання військової служби і дезертирство. Суворе покарання передбачалося за поширення паніки, пліток, чуток, за втрату військових документів, за розкрадання пального з МТС в радгоспах, за крадіжки майна під час пожежі, нападів авіації. Як покарання поширювалися умовне засудження, відстрочка виконання вироку з направленням у штрафні батальйони. Мали місце і помилування та амністії. Гітлерівцям за вчинені звірства встановлювалася смертна кара або каторга від 15 до 20 років. У процесі найсуттєвішим були скорочені терміни досудових дій та швидкість судового розгляду справи.

Ключові поняття: предмет правового регулювання, право власності, охорона материнства та дитинства, репресивний характер законодавства.