Етапи формування української діаспори

В Україні, за даними перепису 1989 р., налічується трохи більше 37 млн. українців. За її межами від 10 до 13 млн. Тобто, кожен четвертий п'ятий українець у світі проживає за межами своєї історичної батьківщини.

Українське населення розподіляється на такі групи: 1). українці, що перебувають і живуть в Україні: 2). українці, які в силу різних обставин залишили і розселилися на території Російської імперії, а потім Радянського Союзу; 3). автохтонне населення українців, яке проживає в країнах Східної Європи: Польщі, Румунії, Чехії і Словаччини; 4). українці у західних державах.

Проголошення незалежності та демократизація суспільно-політичного життя України відкрили широку можливість чисельній українській діаспорі налагодити тісні духовні, культурні та економічні зв'язки зі своєю етнічною Батьківщиною.

Термін "діаспора" означає дисперсне (розсіяне) або компактне проживання великої чи малої частини народу поза межами своїх етнічних земель. Діаспори як форми і види групової та індивідуальної еміграції розпочали створюватись переважно внаслідок вимушеного переселення певної частини народу з його материнських земель. Зумовлюється вимушена еміграція, як правило, політичними, економічними та соціальними факторами, а в окремих випадках — і кліматично-природними катаклізмами.

Західно-українська діаспора розпочала утворюватися в кінці XIX ст., коли із Західної України став масово емігрувати трудовий люд, котрий намагався врятуватися від утисків з боку австро-угорських і польських поміщиків та капіталістів, її бурхливий і широкий потік прямував до американського континенту, головним чином до США і Канади, уряди які були зацікавлені у дешевій робочий силі.

Перша хвиля масової еміграції українців за кордон почалася із Закарпаття у 70-х роках ХІХ століття. Вже дещо пізніше еміграція охопила Лемківщину, Гуцульщину, Войківщину, Східну Галичину, Буковину. З 1880 по 1914 рр., наприклад, з цих регіонів виїхало приблизно 800 тис. людей, з них у США поселилося за цей період майже 360 тис. українців.

Складне соціально-політичне становище в українських землях у 1917-1920 рр. знову викликало чергову хвилю еміграції українського населення, але вже з різних регіонів нашої держави. Це була переважно політична еміграція. За 4 роки до Західної Європи та ін. країн світу виїхало понад 300 тис. людей.

Третя хвиля масового переміщення населення з України припадає на закінчення Другої світової війни. За період окупації фашистською Німеччиною України з її етнічної території на примусові роботи у Західну Європу було вивезено 4,2 млн. громадян. Вони являли собою переважно молодих людей, котрі, залишившись живими, знову повернулися на батьківщину. Проте близько 310 тис. людей залишилося в Західній Європі, а вже звідти понад 240 тис. людей переселилися в інші країни світу: США і Канаду -175 тис., Аргентину і Бразилію - 35-40 тис. чол., Австралію - 30 тис. людей.

У 60-80-ті рр. ХХ століття з України емігрували за політичними мотивами окремі громадяни, котрі виступали проти тодішньої державної політики. В цілому чисельність цих осіб була невеликою і тому вони не могли вплинути в значній мірі на етнічну самосвідомість західної української діаспори, яка вже була мобілізована в політичному і організаційному відношеннях на боротьбу за незалежність України, перш за все за її вихід із складу СРСР.

Східна діаспора, яка виникла у країнах СНД, формувалася кількома шляхами. Основна маса українців у Росії опинилася внаслідок освоєння вільної території Російської імперії, особливо під час реформи П. А.Столипіна. В радянський період в результаті політики тотальної колективізації сільського господарства, велика кількість селян розкуркулювалася й депортувалася за межи України, переважно в Росію. Таким чином, виникли поселення в Башкирії, Сибіру, Алтаї, на Далекому Сході. На Кубані українці з'явилися наприкінці XVIII століття. Багато з них прибули до Казахстану під час кампанії освоєння цілинних земель у 50-х роках XX ст. Певна кількість українців мігрувала за межі України в зв'язку з виїздом на навчання та роботу, укладанням шлюбів.

Сьогодні громадяни України залишають материнські землі перш за все за соціально-економічними мотивами, у основі яких лежать глибокі розчарування нинішньою складною економічною ситуацією в Україні. За роки незалежності з України емігрувало на Захід і на Схід близько 1 млн. чоловік, серед них вчені, інженери, лікарі, працівники культури та ін.

политическое сознание функции