Верстви населення Київської Русі: Феодали, класовий поділ та їх особливості

До IX століття населення території Київської Русі залишалось доволі одноріднім, класове розмежування обмежувалось розподілом на простий люд та слабко сформовану верству племінної знаті, але з приходом до влади династії Рюриковичів в Київській Русі почало формуватись нове, класове, суспільство. За рахунок того, що Київ став активно розвиватись, до Русі потягнулись торгівці та воїни з різних земель. Ремесло і торгівля процвітали, це призвело до стрімкої розбудови міст та утворення в них чіткого класового поділу.

Зміст:
1. Феодали
2. Класовий поділ у містах та селах
3. Особливі верстви

Феодали Київської Русі

Історики довго сперечались на рахунок того, чи було суспільство Київської Русі феодальним. Вчені радянських часів вважали цю теорію за істину, відштовхуючись від факту залежності жителів руських земель від феодала, що володів територією. На противагу радянським науковцям західні дослідники відкидають ідею того, що суспільство Русі мало виразну феодальну природу, адже в цій середньовічній державі значній вплив на класове розмежування склала торгівля та розбудова міст. Крім того, в Київській Русі, на відміну від країн із феодальним устроєм, інституту залежності земельних володарів від васала не існувало – бояри перебували в мінімальній підпорядкованості князю. Тому суспільний устрій Київської держави переважно вважається унікальною системою, не схожою на класові системи інших країн того часу.

Незважаючи на те, що західні історики заперечують чітку феодальну структуру давньоруського суспільства, феодали в ньому все ж були. До цього прошарку населення слід віднести:

  • київських князів;
  • місцевих князів;
  • бояр (землевласників).

Верства князів посідала найвищу сходинку у суспільній ієрархій і була сформована різноманітними відгалуженнями роду Рюриковичів. Княжі воїни, старші й молодші дружинники і місцева знать утворили клас бояр, яких ще називали мужами. Через панування Рюриковичів більшість представників знаті Київської Русі мали скандинавське походження.

Руські бояри користувались правом спадкування земельних володінь незалежно від того, хто перебував на княжому престолі. Багато бояр переїздили до міст, а їхню землю розробляли селяни – в обмін на частину урожаю, котру бояри потім продавали.

Класовий поділ у містах та селах

Вже згадувана стрімка урбанізація стала причиною того, що класовий поділ у містах та сільській місцевості відрізнявся. У містах нижчими від бояр класами були:

  1. Міська знать – міський «середній клас», що був доволі численним і впливовим. До цього класу належали купці, що займалися міжнародною торгівлею, часто вступали у родинні зв’язки з боярами та грали важливу роль у місцевому самоврядуванні;
  2. Верства «молодшого люду», до якої належали ремісники, крамарі, торгівці. Ці городяни були бідніші за купців і користувалися меншим впливом;
  3. «Чернь» була найбіднішою верствою міського населення. Представники черні наймалися на «чорну» роботу з низькою оплатою.

До підлеглих сільським боярам верств населення належали:

  1. Смерди – феодалозалежні селяни, котрі володіли господарством, але все одно повинні були відробляти право на користування землею у знаті. Уразі невідробітку на землі боярина смерд міг спуститись класовою драбиною;
  2. Селяни, що потрапили у боргову залежність від феодала, називалися «закуп». «Закуп» - селянин, що взяв у знатної людини у борг («купу») і має працювати на феодала задля виплати боргу;
  3. На одному щаблі з «закупом» знаходились «рядовичі» – мешканці сіл, котрі працювали на феодала за договором, названим «рядом».

Також в Київській Русі існувало рабство. Рабами ставали в основному полонені, їх називали «челяддю». Була ще така верства населення Київської Русі, як раби-холопи. «Холопами» ставали ті, хто потрапляв у рабство через різноманітні соціальні процеси. Рабом-холопом можна було стати через самопродаж, одруження на рабині, втечу закупа від феодала, провину перед ним тощо. Знать могла звільняти рабів, даруючи їм свободу і землі за вірну службу.

Особливі верстви населення

Особливим класом населення Русі були ізгої – ті, хто втратив своє суспільне становище з тих чи інших причин. Ізгоями могли ставати навіть князі, яків втратили свої землі або купці, що позбулись багатства. Але бути ізгоєм – не завжди було погано, адже до цього класу відносились і звільнені раби.

З прийняттям християнства в Київській Русі з’явилась окрема верства духовенства до неї належали ченці, черниці, священики та диякони з сім’ями. Духовенство виступало на захисті ізгоїв, а також закликало мужів до звільнення рабів задля спасіння душі. До речі, через практику дарувати і жертвувати церкві землі вона з часом стала одним з найвпливовіших феодалів держави.

Як бачимо, система класового поділу Київської Русі була доволі складною та заплутаною і трималась на землеволодінні і сільсько-міському розподілі на території держави.

Остані Книги