Хрещення Київської Русі. Хто, дата та його історичне значення.

Хрещення Київської Русі стало однією з найважливіших подій у історіїдержави, що допомогло цій їй досягти впливу у цивілізованому світі того часу. Мало хто знає, але процес християнізації Русі не обмежився масовим хрещенням киян. Він був набагато масштабнішим та розтягнутим у часі і зайняв не одне століття. Поговоримо про насадження християнської віри слов’янам детальніше.

Зміст:
1. Поява християнства та хрещення Русі.
2. Коли офіційно було запроваджено християнство?
3. Значення хрещення Русі в cвітовій історії

Поява християнства на Русі. Передумови хрещення Київської Русі.

Християнство проникло на територію Київської Русі задовго до славнозвісного прийняття цієї релігії Володимиром Великим. Історичні факти свідчать, що ця релігія з’явилась на території майбутньої слов’янської держави за участі самого Андрія Первозваного, котрий за легендою в I столітті освятив місце, де потім звели Київ. Є свідчення про існування в III столітті Скіфськоїєпархії, що охоплювала значну територію, включаючи майбутню Русь.

Вчені вважають, що християнство співіснувало на території ранньої Київської Русі з іншими релігіями:

Спроби насадити християнство на Русі мани несподіваний наслідок. Упевнившись в тому, що іноді християнський бог сильніший за язичницьких божеств русичі звернулися до двовір’я і стали встановлювати християнські вівтарі поруч з язичницькими.

Київські князі також зверталися до православної віри. Відомі перекази про прийняття християнства Аскольдом та Діром, які в 860 році пішли війною на візантійську столицю. В результаті облоги Константинополю цар Візантії відкупився від загарбників вигідною угодою, але вирішив присмирити язичників, відправивши до них місіонерів. За переказами, князі та частина київських бояр прийняли хрещення.

До християнської віри належала і київська княгиня Ольга, яка руйнувала язичницькі святилища, збудувала на місці одного з них дерев’яну церкву Святої Софії та за свідченнями сучасників мала у почті православного священика. Вважається, що хрещення Ольга прийняла 955 року у Києві, після чого відвідала Константинополь з метою досягти високого звання «дочки» імператора. Онуки Ольги Ярополк і Олег, скоріш за все, теж були християнами, на відміну від її сина – Святослава.

Коли офіційно було запроваджено християнство у Київській Русі?

Тим, хто вирішив зробити християнство національною релігією Київської Русі, був князь Володимир. Овололодівши князівським престолом, він вирішив об’єднати народ та вивести державу на більш високий рівень у міжнародних стосунках. Цивілізовані держави середньовічного світу володіли всенародними релігіями, у той час як на території Київської Русі панували різнорідні язичницькі вірування – місцеві племена мали кожне свій пантеон богів та власні звичаї.

Отож Володимир справедливо розсудив, що єдина релігія допоможе не тільки об’єднати руський народ і більш результативно керувати ним, а й надасть Київській Русі репутації цивілізованої держави, адже до прийняття християнства слов’ян вважали хоч і войовничими та могутніми, але все ж варварами. Загальновизнано, що відмову від язичництва Володимир розглядав, як можливість в повній мірі ввійти до тогочасного цивілізованого світу.

Отож однією з причин вибору саме християнства Володимиром Великим варто вважати його бажання домогтись добрих стосунків з найвпливовішою на той час державою регіону – Візантійською імперією. Дипломатичні відносини з цією державою означали вигоду у військовій справі, торгівлі, політиці, культурі. Плюсом було і те, що християнські проповіді велись старослов’янською мовою і були більш зрозумілі населенню, ніж Боже слово арабською мовою чи на івриті. Це означало, що навернення жителів Русі до християнства мало б пройти легше, ніж до інших пропонованих князеві монотеїстичних релігій.

Крім того, віра греків не визнавала зверхності духовенства над світською владою. Не дивно, що Володимир не хотів поступатися своєю владою церкві, тому зробив саме такий вибір.

Але до того, як запровадити монотеїстичну релігію політичний діяч спробував об’єднати руські народи різних вірувань під егідою єдиного пантеоно язичницьких богів. Пантеон складався з 7 божеств, взятих з різних племінних вірувань. До нього входили Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош, Велес, а на чолі стояв Перун. Однак створення нового язичницького пантеону не дало бажаних результатів і Володимир залишив спроби.

Загальновизнано, що відмову від язичництва Володимир розглядав, як можливість ввійти до тогочасного цивілізованого світу. У зв’язку з цим часто згадують легенду про те як Володимир обирав монотеїстичну віру. За переказами наприкінці 10 сторіччя до Києва прибули посли різних релігій з єдинобожжям – християнства, ісламу, іудаїзму, вони презентували князеві кожен свою віру. Посланцями були волзькі болгари мусульманської віри, гості з Риму від Папи, що проповідували латинську віру, а також хозарські євреї. Вислухавши послів, Володимир відправив своїх підданих у різні країни, щоб виявити, за якої віри люди живуть краще. Після повернення мандрівники найбільше вихваляли християнство.

Однак навіть після такого тесту політик не був впевнений у виборі і вирішив іти на Константинополь:

  • за однією з версій Володимир допоміг візантійському імператору Василю 2 придушити повстання;
  • за іншою – захопив візантійське місто Корсунь (Херсон).

Так чи інакше, у нагороду або у якості викупу цар Візантії віддав за Володимира свою сестру Анну, але попросив, щоб вона вийшла заміж за єдиновірця, після чого Володимир прийняв хрещення. Хрещення відбулося у Корсуні, після нього князь отримав нове ім’я – Василь.

По одруженню князь повертається до Києва де розганяє всіх своїх язичницьких дружин, проводить хрещення синів від попередніх шлюбів у джерелі, яке пізніше стало відомим як Хрещатик. Приклад княжої родини наслідували бояри, а згодом у 988 році відбулось масове хрещення киян на тому місці, де до Дніпра впадає ріка Почайна.

Після або одночасно з хрещенням жителів столиці язичницькі капища стали руйнувати, а на їхньому місці будувати дерев’яні церкви. Згодом християнство розповсюдилось на інші міста Київської Русі та цей процес був довготривалим і складним. Язичницькі «волхви» не хотіли здавати позицій впливу на народ і влаштовували повстання. Так, на Володимиро-Суздальській землі Ярослав Мудрий був змушений придушити 2 повстання: у 1024 та 1071 роках. Довгий час по хрещенні киян християнські та язичницькі традиції співіснували у народному житті.

Сьогодні в Україні щорічно відмічають хрещення Русі у 988 році. Пам’ятний день припадає на 28 липня – день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира. Свято запровадили на 1020-ту річницю хрещення Київськой Русі, у 2008 році.

Наслідки та історичне значення хрещення Русі

Прийняття хрещення як державної релігії мало ряд наслідків для Київської Русі:

  • 1. Пожвавлення дипломатичних відносин з іншими країнами;
  • 2. Консолідація різних племен Київської Русі у один народ та визнання єдності під владою князя;
  • 3. Влада князя набувала ознак абсолютизму, називалась новою релігією божественною і віддаляла князя від простого люду;
  • 4. Стрімке класове розшарування суспільства, виділення нової верстви населення – духівництва, що мало привілейовану природу, незважаючи на те, що християнська віра проповідувала рівність;
  • 5. Заспокоєння населення, уникнення протестів через впровадження вже згаданої ідеї рівності перед Богом;
  • 6. Введення моногамії, яке зачіпало навіть самого князя, який до хрещення мав багато дружин і вів розпусний за православними мірками спосіб життя;
  • 7. Прогресивна, якщо порівнювати із язичництвом, релігія дала старт формуванню більш розвиненого суспільства зі новими нормами моралі, поваги. Відбулось покращення суспільного становища жінок;
  • 8. Розвиток науки, мистецтва та архітектури на Русі. Нова релігія забезпечила приток знань про невідомі до того речі – створення світу, природу людини, сутність всього навколишнього.

Говорячи про результати насадження християнства варто згадати і різко негативні наслідки цієї події. Незважаючи на те, що суспільство київської держави стало більш моральним, християнська віра сильно вплинула на побут слов’ян, заборонивши їм послуговуватись багатьма звичаями, позбавивши звичних побутових занять.

Не менш важливим було те, що прийняттям християнства Володимир обмежив зв’язки Київської Русі з західними державами, що стрімко розвивались і могли дати країні відчутний поштовх у галузях науки та культури. Натомість русичі зв’язали свою долю з Візантійською імперією, що вже стояла на шляху занепаду й упустили багато знань, наведених в латиномовних текстах, котрі слов’янські духівники просто не могли перекласти. Час показав силу західного світу, коли хрестоносці поклали кінець існуванню Візантійської імперії.

Слід визнати, що хоча хрещення русі мало і позитивні і негативні наслідки для держави, без нього не було б сучасного світу в тому вигляді, як ми його знаємо. А збереження руського суспільства у його первісному вигляді з язичницькою вірою могло призвести до більш раннього розпаду давньоруської держави, потрапляння під зверхність інших країн і втрати багатьох культурних набутків.