«Урок» в Київській Русі: поняття та особливості

Сьогодні слово «урок» означає знання, отримані внаслідок навчання, сам процес навчання - «шкільне заняття»,а також висновки, зроблені з якоїсь ситуації. Вислову «отримати урок» надають значення – винести знання з чогось. Однак за часів Київської Русі слово «урок» розуміли дещо інакше. Тоді «уроком» називали якесь правило, податок або платіж.

Краще розібратись зі слов’янським поняттям і зрозуміти, що таке «урок» в Київській Русі, допомагає етимологія цього слова. Отже слово «урок» походить від слова «урочити», близького за звучанням до виразу «пророкувати», який означав «зачарувати, призначити». Також вчені вважають «урок» похідним від «рєщь» - мова та «річити» - говорити. Тобто в давньоруські часи слово урок могло означати чаклунство за допомогою слів – промовлений наказ, якого важко або неможливо уникнути через його магічну природу.

Поняття «урок» часто зустрічається в літописних пам’ятках часів Київської Русі в значенні обов’язкового до виконання наказу князя. Це поняття фігурує у історії давньоруського права, відноситься до законотворення київських князів. Наприклад, княгиня Ольга за допомогою «уроків» регулювала князівське господарство, ввела «уроки», що встановлювали порядок охорони князівської дружини, встановлювали розмір та порядок збору данини.

«Уроки» були тимчасовими указами, що стосувались податків та митних стягнень. На відміну від прирівняних істориками та правознавців до повноцінних законів «уставів», «уроки» репрезентували конкретні князівські накази. Відношення цих наказів до збору данини надало слову «урок» нового значення – «податок».

Також слово «урок» застосовувалось у кримінальному праві Київської Русі. Воно означало штраф, що стягався зі злочинця і виплачувався потерпілій стороні. Отже, якщо когось пограбували чи побили, то з засудженням злочинця постраждалий отримував «урок». Ця обставина добре репрезентує процес трансформації давньоруського слова «урок» у його сучасне значення.