Синдикалізм, Анархосиндикалізм

Синдикалізм, Анархосиндикалізм (франц. syndicati — синдикат) — одна із самостійних течій анархізму, представники якої вважають найвищою формою організації робітників профспілки, до яких мають перейти засоби виробництва й управління виробництвом. Виник наприк. XIX ст. у Західній Європі, мав за мету об'єднати всіх робітників і шляхом соціальної революції ліквідувати капіталістичне суспільство. Теоретики С: Ж. Сорель, Ю. Лагардель та ін. Найбільшого поширення набув у Франції, Італії, Іспанії, Швейцарії, країнах Латинської Америки. На поч. XX ст. мав вагу в міжнародному профспілковому русі та в соціалістичних партіях деяких країн. Домінував у Загальній конфедерації праці Франції, організації «Індустріальні робітники світу» (США), Об'єднанні італійських профспілок, Національній конфедерації праці Іспанії, мав своїх прихильників у більшості держав світу.

Наприк. 1922 р. в Берліні було створено анархосиндикалістський Інтернаціонал — Міжнародну асоціацію трудящих (МАТ), яка проповідує революційний синдикалізм. Сучасна МАТ вважає себе продовжувачем справи І Інтернаціоналу, виступаючи під його гаслом: «Визволення робітників — справа рук самих робітників», об'єднує синдикалістські профспілки, маючи свої секції в більшості країн Європи (найбільша — Національна конфедерація праці Іспанії), в Росії та деяких країнах Африки й Латинської Америки. Дотримується тактики «прямої дії» (бойкотування, страйки, саботаж тощо). Завданням сучасних анархосиндикалістів є підтримка революційної боротьби в усіх країнах з метою ліквідації існуючих політичних та економічних систем і побудови вільного комуністичного суспільства (бездержавного соціалізму).

функции политической системы примеры