Кальвінізм

Кальвінізм — протестантське віровчення, засновником якого був Ж. Кальвін (1509—1564 pp.) — діяч Реформації. В основу вчення було покладено догмат про «абсолютне напередвизначення» Богом долі людини, «створення світу»; успіхи в особистому житті й діяльності — свідчення «богообраності людини», тобто віра для людини над усе. Кальвінізм. проповідував мирський аскетизм, визнавав хрещення. Церковної ієрархії кальвінізму не має. На чолі громад стоять старійшини — пресвітери, яких обирають з багатих членів церкви та проповідників. Кальвінізм став релігійною рисою буржуазних революцій (Нідерландська буржуазна революція XVI ст. та Англійська буржуазна революція XVII ст.).

Кальвінізм освячував експлуатацію, кальвіністи виступали проти боротьби мас за поліпшення свого соціального становища. Виник у Женеві, поширився на Велику Британію (оформився в рух пуритан), Францію (гугеноти, янсенізм); Нідерланди, Німеччину, Угорщину, США, Польщу. Нині існує в трьох формах: реформаторство, пресвітеріанство та конгрегаціонізм. Невелика кількість прибічників цього руху є в Україні (Закарпатська обл.).