Ера Християнська

Ерахристиянська (наша, нова) — сучасна міжнародна система літочислення. В історії різні народи користувалися різними календарними ерами. Напр., лише в Індії існувало понад 20 ер. У серед. III ст. до н. е. грецький історик Тімей і математик Ератосфен запровадили літочислення від перших Олімпійських ігор. Історики середньовіччя до XVII ст. користувалися ерою ab urbe сопdita — «від заснування міста» (Риму). Ера християнська була введена римським монахом, папським архіваріусом Діонісієм Малим у 525 р. Він склав нову таблицю пасхальних циклів, запропонувавши вести літочислення від прийнятої в християнстві дати Різдва Ісуса Христа, яка встановлювалася як перший рік Християнської Ери. Часто рік за Християнською Ерою позначають літерами AD (лат. — Anno Domini — роки Господа).

Впродовж VIII—IX ст. ера християнська поширилася в багатьох країнах Європи, проте лише з XV ст. ця система почала регулярно використовуватися в документах папської канцелярії. У XVIII ст. межі ери, запровадженої Діонісієм, були розширені і для лічби років до Різдва Христового (a. D. — ante D e u m — до Господа). Дати з позначенням «до н. е.» стали означати кількість років до народження Христа (тобто відлік часу відбувався в зворотному напрямі). Межею між 1 роком н. е. і 1 роком до н. е. є «мить» між 31 грудня 1 року до н. е. і 1 січня 1 року н. е. П р а ц ю ю ч и над історичними документами, вчені поступово привели хронологію давніх подій у відповідність до нового літочислення.

Нині літочислення за Християнською Ерою прийняте в більшості країн світу. Проте в деяких із них існує інше літочислення. Так, за іудейським календарем літочислення ведеться від міфічного «створення світу» («від Адама») — 3761 р. до н. е. (тобто 2002 р. за їхнім календарем — це 5763), за мусульманським — від дати переселення засновника ісламу пророка Мухаммеда з Мекки до Медини в 622 р. (тобто, 2002 р. за їхнім календарем — це 1380 p.).