Бездержавність (бездержав'я, недержавність)
Бездержавність(бездержав'я, недержавність) — стан суспільства, який характеризується відсутністю державних інститутів. На це поняття натрапляємо в давніх актах для позначення безладу й безвладдя, напр.: «В земле русской великая мятежь и безгосударство», і замість «міжцарів'я» — «безгосударственное время». М. Грушевський у своїх працях для характеристики бездержавного стану українського суспільства вжив термін «недержавність», а для визначення періоду, коли Польща залишалася без верховної влади, — «безкоролів'я».
Абсолютну більшість свого минулого, починаючи з первіснообщинного ладу, людство прожило в бездержавному стані. Період до появи бл. 40 тис. pp. тому Homo sapiens (кроманьйонців) був власне лише передісторією людства. В наступні тисячоліття люди також знали лише одну форму співіснування — первісний лад. Проте в той час відбувалися істотні зрушення в житті людей: винайдення землеробства і скотарства, створення штучних матеріалів тощо. Водночас деякі людські спільноти перетворилися із племінних груп на родові клани, а згодом — на держави. Поступово первісний лад змінився державним. Перші містадержави виникли приблизно на межі IV—III тисячоліття до н. е. в Месопотамії (на території сучасного Іраку) і майже одночасно в Єгипті.
Пізніше держави виникли в долині р. Інд на території сучасних Індії та Пакистану. Найдавніші держави були надто недосконалими, але їх поява значно прискорила прогресцивілізації. З того часу сталися кардинальні зрушення в історії людства, відбулася культурна еволюція, невпізнанно змінилася наша планета. Однак і після цього в різних регіонах і в різний час люди обходилися без держав. До появи європейців їх не було на значних територіях Американського континенту, Африки, в Австралії. Навіть сьогодні в Азії, Африці та Австралії є народи, які живуть первісним, бездержавним життям. Для суспільств, куди не проникав вплив держави, характерним є спрощений спосіб життя. Окремі історики вважали, що деякі народи взагалі не здатні до державного будівництва. Так, польський учений І. Лелевель обгрунто
вував думку про неспроможність слов'янських народів створити власну державу; український учений В. Антонович доводив, що вроджена нездатність і нелюбов до державного життя притаманні українському народові. Г. Гегель і Ф. Енгельс називали народи, які не створили власних держав, «народами без власної історії». Ідеальним устроєм суспільства вважали бездержавністьтеоретикианархізму.