Атлантида

Атлантида (або Атлантис - від назви гір Атласу) - назва великого острова, на якому, за описами Платона, приблизно у X тисячолітті до н.е. існувала високорозвинена держава, що загинула (пішла під воду) внаслідок грандіозної природної катастрофи протягом однієї доби. У своїх працях «Тімей» і «Крітій» автор докладно змалював атлантиду, її устрій, визначив розташування острова: у деяких місцях тексту говориться про Атлантичний океан, область Гібралтарської протоки, інші факти вказують на Середземне море. Нині налічується понад 275 концепцій - місцем розташування Атлантиди переважна більшість учених вважає Атлантику, хоча дехто висуває припущення стосовно територій Південної Америки, Іспанії, Німеччини, Нідерландів та ін.

Дискусія про Атлантиду почалася відразу після смерті Платона (348 або 347 р. до н.е.). В ній узяли участь чимало античних письменників, філософів, істориків, які розділилися на критиків і прибічників існування Атлантиди Суперечки з цього приводу тривають і досі. Атлантида є не лише одним з образів ідеального суспільства, яке обстоювали і обстоюють утопісти різних часів. Вона стала зручним поясненням багатьох історичних загадок. Аналоги у спорудах Старого Світу і до-колумбової Америки, спільні корені міфів Старого і Нового Світів, певну схожість мов тощо, на думку атлантологів, можна пояснити лише припущенням існування «протоцивілізації», яка була колискою усіх стародавніх культур, відомих тепер. Цією «протоцивілізацією» називають Атлантиду, бо час її існування значно давніший, ніж вік будьякої з відомих стародавніх цивілізацій. Розташування в Атлантичному океані або Середземному морі також припустиме, оскільки звідти культурний вплив міг поширитися на інші регіони. Можна припустити, що, навіть якби Платон не написав про Атлантиду, всі археологічні, етнографічні та лінгвістичні загадки неминуче привели б до пошуків якоїсь стародавньої цивілізації, що існувала між культурами Старого і Нового Світів. Згадані вище твори Платона можна також розглядати як «пропагандистську акцію», бо в його описах - чимало рис тогочасного античного світу, які подаються як ідеальні. Він ставив мету підбадьорити своїх сучасників, зміцнити їхню мужність у той момент, коли вони найбільше цього потребували (у IV ст. до н.е. почалася криза давньогрецького полісу, спостерігалося загальне послаблення Греції внаслідок внутрішніх війн, багато в чому визначених суперництвом Афін і Спарти).

Пошуками загиблої Атлантиди займалося чимало дослідників та експедицій. Проте незаперечних доказів її існування ще не знайдено. Натомість з морського дна, куди, за Платоном, занурився міфічний острів, ми отримуємо дедалі більше інформації про геологічну історію Землі.