Україна (УРСР) в цифрах і фактах 70–80-х років

Територія УРСР становила 2,7% території СРСР;

населення – 18% населення СРСР;

Україна виробляла в потенціалі СРСР:

25% - картоплі; 41% - кольорових телевізорів;

20% - пшениці; 45% - чавуну;

33% - овочів; 50% - залізної руди;

50% - соняшнику; 25% - вугілля;

60% - цукрових буряків; 96% - тепловозів.

На Україну припадає менше як 0,5% території і 1,4% населення земної кулі, але вона давала 8–10% світового виробництвасталі, чавуну, тракторів, цукру, видобутку вугілля, природного газу.

Україна експортувала продукцію у 120 країн світу. Із 64 видів експортної продукції СРСР Україна експортувала 46 на 30 млрд. доларів на рік, хоча в свій бюджет не одержувала нічого. 95% продукції, яка вироблялась на території республіки, вивозилось, ввозилось тільки 26%.

Щороку Україна виробляла на душу населення (в 1988 р.):

пшениці – 1000 кг (споживала 140 кг);

м'яса – 155 кг (споживала 68 кг);

цукру – 118 кг (споживала 49 кг).

За рівнем середньої зарплати працюючих серед 15 республік Україна посідала 11 місце.

50% сіл не мали шкіл;

34% сіл не мали амбулаторій;

5% сіл газифіковано (хоча СРСР володів 45% світового запасу газу).

Україна посідала перше місце в світі за смертністю дітей і за онкозахворюваннями.

Природний приріст населення республіки впав з 13,6 осіб на тисячу жителів в 1960 році до 1,7 в 1989 р.

Співвідношення пенсіонерів до чисельності зайнятих у на-родному господарстві становило у 1960 р. 1:3,8, в 1985 р. – 1:2.

Частка галузей, що працювали на споживчий ринок у загальному обсязі валової продукції не перевищувала 29%, у розвинутих країнах цей показник становить 50–60%.

Витрати на розвиток мистецтва, преси, радіо, телебачення на одного жителя становили: в УРСР – 3,8 крб., РРФСР – 12,8 крб., СРСР – 9,9 крб.

Капіталовкладення із розрахунку на одного жителя становили:

в УРСР – 569 крб., РРФСР – 938 крб., СРСР – 761 крб.

Реальні темпи зростання доходів населення сповільнювались:

в 1975 р. 20%, 1980 р. – 17%, 1985 – 14%. Національний дохід відповідно: 28%, 21%, 16%. Виробництво сільгосппродукції: 13%, 9%, 6%.

Для наповнення щотижневого споживчого кошика амери-канцеві потрібно було працювати 18 год., українцеві – 53 год.

Якщо у місті диплом вищої школи мав кожен дев'ятий житель, то на селі – 36-й.

З карти України зникли сотні оголошених "неперспективними" сіл, зокрема в 1972–1986 рр. – 1502.

Річний надій молока від корови становив у 1985 р. 2570 кг, в США – 5800 кг.

В 1961–1981 рр. міське населення зросло на 64%, а сільське зменшилось на 23%.

В Україні було розташовано 1000 шкідливих хімічних заводів, 93% продукції яких ішло на експорт.

В 98 містах України вміст шкідливих речовин в атмосфері перевищував норму в 60 і більше разів, там жило 80% населення.

200 тис. га плодоносних земель України щорічно насичувало 10 млн. тонн шкідливих промислових відходів. В Україні зіпсовано 60% чорноземів, Зникли 20 тис. малих річок.

Водозабезпеченість України в 10 разів нижча за загальносоюзний рівень в розрахунку на одну людину. 65% річного стоку Дніпра використовувалося промисловими підприємствами, що могло привести до втрати Дніпра як постачальника питної води для 36 млн. жителів України.

На території України 13 атомних енергоблоків (40% союзних), понад 90% електроенергії атомних станцій України йшло на експорт.

30% дітей України народжувалося хворими. Третина жінок працювала в умовах шкідливого виробництва.

Питома вага населення республіки, зайнятого у галузях із шкідливими для здоров'я умовами праці, становила в УРСР 53%.

Половина промислового будівництва в республіці – економічно шкідливі об'єкти...

Такі сумні факти можна продовжувати. Це та ситуація, яку ми мали в часи "розвинутого соціалізму". Саме тут в значній мірі корені тих бід і негараздів, які залишилися нам донині.