Боротьба українського козацтва з іноземними загарбниками в першій чверті XVII ст

Боротьба українського козацтва з іноземними загарбниками в першій чверті XVII ст. - боротьба українського козацтва проти Туреччини та Кримського ханства. Козаки не тільки давали відсіч татарським ордам і турецьким військам, які чинили напад на Україну, але й самі наприкінці XVI ст. розгорнули наступ на володіння султанської Туреччини та її васала - Кримське ханство, намагаючись перенести воєнні дії на територію ворога.

До складу Турецької (Османської) імперії входили завойовані нею країни Європи, Азії й Африки. Вона була однією з найбільших держав світу з населенням 60 млн чол. і панувала на Чорному морі та Балканах, володіла територіями в гирлах Дунаю, Дніпра, Дона, використовуючи їх як опорну базу для наступу проти України, Польщі, Московської держави.

1. Початок війни козаків з Османською імперією. Стратегічні пріоритети П. Сагайдачного. Козаки почали справжню війну проти цієї могутньої держави, що загрожувала всьому європейському розвитку агресією, а українському народу - знищенням. Стратегію цієї війни розробив гетьман реєстрового козацтва, видатний військовий діяч Петро Сагайдачний. Він подбав про посилення та збільшення козацького війська. Будучи талановитим воєнним організатором, П. Сагайдачний особливу увагу приділив забезпеченню козацького війська зброєю, насамперед рушницями, прагнув, щоб у кожного козака, у тому числі й піхотинця, був свій кінь.

Орієнтуючи козацтво на активну наступальну боротьбу проти Турецької імперії, у якій пріоритетну роль відіграли чорноморські козацькі походи, П. Сагайдачний домігся збільшення запорозької флотилії. Кількість у ній чайок - головних бойових одиниць - досягала декількох сотень. Головна ідея стратегії морських походів, розробленої П. Сагайдачним, полягала в тому, щоб вести бій на території ворога. Основним напрямком козацького наступу були береги Малої Азії. Мета-підірвати економічну та військову міць Туреччини. Головним завданням було звільнення з турецько-татарської неволі бранців. Козаки атакували декілька фортець одночасно, але основний удар завдавали по найбільшому центру, наприклад турецькій столиці - Стамбулу. Вони намагалися знищити турецький флот у портах і на морі.

2. Перемоги козацького війська. У 1613 р. козаки під проводом П. Сагайдачного перемогли турецькі війська під Гезлевом у Криму, а та-гар - у Подніпров'ї поблизу річки Кінські Води. Літописи повідомляють, що в 1614 і 1615 pp. під проводом П. Сагайдачного козаки Чорним морем переможно ходили на Крим, Малу Азію та Константинополь (Стамбул). У 1614 р. вони зруйнували Синоп - велике місто Анатолії. Наступного року козаки П. Сагайдачного випалили околиці Константинополя та навели страх на самого султана.

Найважливішою подією 1616 р. був морський похід на Кафу (зараз-Феодосія) - головний невільничий ринок у Криму. Козаки штурмом захопили міцну фортецю, звільнили багато бранців. Восени 1616 р. козацький гетьман організував новий морський похід. Після блискавичного штурму фортеці Трапезунд козаки ввірвалися в місто, звільнили бранців, розгромили турецьку флотилію. Потім П. Сагайдачний направив свою ескадру з чайок на Константинополь. Історики назвали ці морські козацькі експедиції, керовані Петром Сагайдачним, «періодом героїчних походів».

3. Хотинська війна та її наслідки. У 1620-1621 pp. козакам П. Сагайдачного довелося воювати разом із польським військом проти могутнього ворога як Польщі, так і України, - Османської імперії. Польський король звернувся до козаків із проханням приєднатися до польського війська, яке після розгрому турецькою армією в 1620 р. опинилося в безвиході. Султанська Туреччина, вирішивши завоювати Польщу, зібрала чималі сили.

Протягом усієї Хотинської війни 1620-1621 pp. (Хотин- місто, тепер - центр Хотинського району Чернівецької області; у XVII ст. став могутньою турецькою фортецею) козаки відіграли головну роль у відбитті численних турецьких атак. Жодного разу ворогові не вдалося проникнути за вали Хотинської фортеці. Цілковитий розгром турецької армії змусив султана погодитися на переговори й укладення миру з Польщею. Могутня турецька армія зазнала повної поразки, а османський уряд-краху своїх загарбницьких планів щодо Польщі й України.