Тмутороканське князівство - утворення, розвиток та занепад.

Тмутороканське князівство було заморським володінням Київської Русі, великою руською колонією, яка виникла на Таманському півострові. Тмутороканське князівство було особливою частиною давньоруської держави, адже і географічно, і за населенням, і за можливостями впливу київського князя було віддаленим від столиці, та і всієї території Русі.

Зміст:
1. Географічне положення та населення
2. Історія Тмутороканського князівства
3. Роль Тмутороканського князівства у складі Київської Русі.

Географічне положення та населення

Тмутороканське князівство займало частину Таманського півострова (в минулому група островів, утворена дельтою ріки Кубань), який зараз входить до складу Краснодарського краю Росії. Існує також гіпотеза, що до складу князівства входила частина Кримського півострова, зокрема місто Корчев, сучасна Керч, однак підтверджень цьому у історичних документів не знайдено. Центр Тмутороканського князівства знаходився у місті Тмуторокань.

Населення Таманського півостова не було слов’янським. Цю місцевість населяли:

  • адиги-касоги;
  • греки;
  • алани;
  • вірмени.

Русичі становили дуже незначну частину населення і стали займати Тмутороканські землі лише після формального приєднання князівства до Русі. Мешканці даної місцевості займалось виноградарством, рибальством, були добре розвинені реміснича справа та торгівля.

Цікаво, що від решти території Київської Русі це заморське володіння було відділене землями, котрі не належали до держави і були населені войовничими кочовими племенами. І хоча зайняти землі кочівників і об’єднати Тмуторокань з Києвом географічно не вдалося, Русь не відмовлялась від володіння Тмутороканським князівством, адже воно було важливим центром торгівлі та культури. По суті, Тмутороканське князівство було колоніальним володінням київської держави.

Історія утворення та розвитку Тмутороканського князівства.

Дане князівство утворилось на базі Гермонасси – грецької колонії, що почала своє існування ще у 6 столітті до нашої ери. Найдавніша зі знайдених істориками згадок про столицю князівства, Тмуторокань, належить до візантійського літописного документу VIII століття.

Відомо, що у IX столітті Таманський півострів належав Хозарському каганату. А у X сторіччі київський князь Святослав Ігорович пішов війною на каганат і розгромив його. З цим пов’язана перша гіпотеза щодо утворення Тмутороканського князівства – ніби саме Святослав приєднав його до Русі після перемоги над хозарами у 965-968 роках. Слід зазначити, що підтверджень цієї версії у історичних джерелах не знайдено.

За другою з існуючих гіпотез – Тмутороканське князівство було приєднане до київської держави Володимиром Святославичем, який поставив княжити у Тмоторокані свого сина Мстислава. Згадка про це є у «Повісті временних літ» і відноситься до 988 року. До речі, це перша згадка про Тмутороканське князівство у слов’янському літописному документі.

Вигідне географічне положення заморського володіння зробили його предметом боротьби руських князівств. Влада над Тмутороканню часто переходила від одного правителя до іншого:

  1. Як вже відомо, наприкінці X століття князь Володимир передає Тмуторокань у руки свого сина Мстислава;
  2. Після смерті Володимира між Ярославом та Мстиславом починається міжусобна війна в результаті якої Мстислав залишає Тмутороканське князівство за собою і формально приєднує його до Чернігівської землі;
  3. По смерті Мстислава ця територія опинилась у складі об’єднаної держави Ярослава Мудрого, котрий заповів її синові Святославу;
  4. Святослав у свою чергу відправив на княжіння свого сина Гліба, він став місцевим князем у 1054 році;
  5. Через 10 років, у 1064, до Тмуторокані прийшов онук Ярослава Мудрого, князь-вигнанець Ростислав Володимирович. Він вигнав Гліба і на 3 роки зайняв княжий стіл;
  6. Злякавшись розширення князівства, візантійці у 1067 отруюють Ростислава і Гліб знову стає тмутороканським князем;
  7. Наступні 2 десятиліття за управління князівством змагались сини чернігівського князя Святослава Ярославича – Ізяслав, Олег, Всеволод та Роман. У цю боротьбу вступали також візантійці, печеніги та хозари. В результаті владу захопив Роман, а потім Олег;
  8. За ці роки на місцевий престол також сходили син Ярослава Мудрого Всеволод, що правив за допомогою свого посадника Ратибора (1079-1081), князі Давид Ігорович і Володар Ростиславич (1081-1083);
  9. Останньою згадкою про руського князя в Тмуторокані є свідчення про повторне захоплення місцевого престолу Олегом Святославичем, який отримавши в спадщину Чернігів, з 1094 року уже не повертався до заморського князівства.

З цього часу згадок про Тмуторокань не знайдено. Вважається, що в результаті міжусобних війн князівством спочатку заволоділи половці, а згодом воно відійшло під владу Візантійської імперії, у складі якої і продовжувало своє існування аж до монголо-татарської навали XIII століття, коли орда розграбувала та спорожнила цю місцевість.

Роль Тмутороканського князівства у складі Київської Русі.

Тмутороканське князівство відігравало важливу ролі у зовнішній політиці Київської Русу. Розташована між землями кочівників та Візантією руська земля дозволяла державі зайняти вигідну стратегічну позицію: можливість відбити і напад кочівників, і військову агресію з боку візантійців.

Таманський півострів був важливим торгівельним пунктом. Він одночасно відкривав русичам шлях до Візантії і до Близького Сходу, що вигідно позначалось на економіці Київської Русі.

Також слід зазначити, що Тмутороканське князівство відіграло не останню роль у поширенні християнства на Русі, адже православна єпархія там існувала ще з VIII століття. Це означає, що жителі Таманського півострова стали християнами задовго до своїх співгромадян з об’єднаної давньоруської держави.

Недарма за панування над Тмутараканським князівством йшла напружена політична та військова боротьба не тільки між руським князями, а й з сусідніми державами та народами.

Остані Книги