Династія Києвичів - характеристка, їх правління та кого відносять.

Києвичі – династія руських князів, що походить від славнозвісного князя Кия. За легендою, наведеною в «Повісті временних літ» Кий разом зі своїми братами Щеком та Хоривом та сестрою Либідь заснували місто Київ, яке в майбутньому стало столицею могутньої середньовічної державиКиївської Русі.

Кий – засновник династії.

«Були три брати: один на ім’я Кий, інший — Щек і третій — Хорив, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині підйом Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на горі, яка прозвалася по ньому Хоревицею. І побудували містечко в ім’я старшого брата свого і назвали його Київ. Був довкола міста ліс і бор великий, і ловили там звірів, і були ті чоловіки мудрі і розумні», - розповідає Нестор-літописець.

Історики сперечаються щодо особистості Кия. Однак частіше за все сходяться в думці, що Кий був реальною історичною фігурою, чого не можна з певність сказати про його братів та сестру. Кия вважають племінним князем полян, котрий жив у V-VI столітті нашої ери. На молодість Кия припадає війна слов’янського Антського союзу, до якого входили і поляни, з Візантійською імперією: після падіння держави царя гунів Аттіли слов’яни освоювали землі на Дунаї, що було невигідно візантійцям і потягнуло зо собою багаторічні сутички.

На початку VI століття Кий стає племінним вождем полян і переносить центр їхніх земель до містечка на Дніпрі (за іншою версією, зводить його сам). Вибір Києва племінною столицею пояснюється його вигідним географічним положенням:

  • через столицю полян проходили важливі торгівельні шляхи – водний «з варяг у греки» та сухопутний, що з’єднував Європу з Азією;
  • ворожій армії важко було б непоміченою підійти до міста Кия через його розташуванні на важкодоступному останці плато;
  • те, що Київ стояв на повноводній річці, дозволяло полянському вождеві контролювати су доходний потік, вести спостереження за переправою.

Останній пункт став причиною того, що деякі історики відкидають теорію про те, що Кий був племінним правителем, і вважають його простим переправником по Дніпру. Але Нестор у «Повісті временних літ» спростовує це припущення: «Якби був Кий перевізником, то не ходив би до Цареграду; а тим часом Кий цей князював в роді своєму, ходив він до царя, і великі почесті віддав йому, говорять, той цар, при якому він приходив».

Слова літописця наводять ще один цікавий факт про княжіння Кия – його візит до Константинополя. Ймовірно, він був одним із послів Антського союзу, що уклали мирну угоду з візантійським імператором Юстиніаном у 545 році. За цією угодою Антський союз отримував владу над лівобережжям Дунаю.

«Коли ж повертався, прийшов він на Дунай, і уподобав місце, і зрубав містечко невелике, і хотів сісти в нім зі своїм родом, та не дали йому сусіди; так і донині називають придунайські жителі городище те — Києвець. Кий же повернувся у своє місто Київ, тут і помер: і брати його Щек і Хорив і сестра їх Либідь тут же померли», - закінчує розповідь про Кия літописець Нестор.

За свого правління Кий заснував невелику державу полян зі столицею у Києві, яку називали Руською землею, вступив до союзу з древлянами та сіверянами і відвоював разом з ними частину дунайських земель. Також Кий побував у Константинополі і тим самим заявив про державність Руської землі,представив її інтереси на міжнародному рівні.

Останні Києвичі – Дір та Аскольд

Зі смертю Кия княжити у полян стали його нащадки, що продовжували зміцнювати та розширювати Руську землю. Свідоцтв про правління Києвичів з 6 по 9 сторіччя до нашого часу майже не дійшло, за винятком переказів про двох останніх представників цієї династії – братів Аскольда і Діра.

Літописці вказують, що Аскольд та Дір правили в Києві разом, розділивши владу, та скоріш за все це не відповідає дійсності. Історики вважають,що спочатку престол посідав Дір, а вже за ним Аскольд. Княжіння цих представників династії Києвичів припадає на 9 століття.

Про правління Діра збереглося мало згадок, натомість до нашого часу дійшли свідчення про Аскольда, а саме, про його похід на Константинополь. Морський похід до Візантії Аскольд здійснив у 860 році: він пограбував передмістя Царграду та взяв візантійську столицю в осаду. Після 7 днів облоги київський князь зрозумів, що підкорити Константинополь йому не вдасться, і уклав мирну угоду з візантійцями.

До наших днів дійшли дані про те, що під час свого перебування в Константинополі Аскольд прийняв хрещення. Також історики припускають, що Києвич набагато раніше за князя Володимира спробував охрестити киян, однак згодом вся інформація про ці події була знищена Рюриковичами з політичних мотивів.

Династію Києвичів було усунуто від правління із вбивством Аскольда і Діра. За середньовічним переказом правління нащадків Кия закінчилось за таких обставин:

  1. Коли у Новгороді помирає місцевий князь Рюрик – представник варягів, запрошений місцевими племенами на престол;
  2. Його спадкоємцем стає син Ігор, однак через неповноліття Ігор не міг стати на чолі новгородського стола і тимчасово княжити став брат Рюрика і опікун малолітнього Ігоря Олег;
  3. 882 року Олег прибув до Києва разом з дружиною та найманцями, переманив на свій бік столичних бояр і підступно вбив Діра та Аскольда.
  4. Після смерті Києвичів Олег об’єднав Київське та Новгородське князівство і сам став княжити в Києві. Так до влади прийшла династія Рюриковичів.

Історики зазвичай приймають рік вбивства Діра та Аскольда за рік перетворення держави Руська земля на державу Київська Русь, на чолі якої стояли вже не Києвичі, а Рюриковичі. Але применшувати значення правління Києвичів цими землями не варто, адже саме за них почалось формування могутньої середньовічної держави, набуття нею репутації грізного суперника, надійного союзника та закріплення на міжнародній арені.

назовите основные стадии развития конфликта приведи примеры