Холокост

Холокост — винищення нацистами євреїв у Європі впродовж 1933— 1945 pp. Зазвичай виокремлюють два періоди холокосту — до 1941 р. і після.

У перший період Холокосту у Німеччині, а пізніше в Австрії мали місце різні антисемітські заходи. У Німеччині після нюрнберзьких законів 1935 р. євреї втратили право громадянства, право тримати публічні контори, займатися приватною фаховою практикою (юридичною, медичною та ін.), брати шлюб із німцями, працювати в закладах освіти. їхня власність і заняття реєструвалися і часом секвеструвалися, тобто державнавлада накладала заборону або обмеження на користування або розпоряджання тим чи іншим майном. Проти євреїв постійно здійснювалися акти насильства, а офіційна фашистська пропаганда спонукала «справжніх німців» ненавидіти і боятися їх. Закономірною була масова еміграція, що скоротила вдвічі півмільйонне німецьке й австрійське єврейське населення.

На другому етапі Холокосту — це примусова праця, масові розстріли, а також концентраційні табори. Останні стали базою «остаточного розв'язання» нацистами т. зв. єврейського питання шляхом масового знищення людей у газових камерах.

За підрахунками, під час Холокосту загинуло 6 млн. євреїв. З трьох мільйонів єврейського населення Польщі, напр., на 1945 р. залишилося менш як півмільйона.