Ландскнехт

Ландскнехт (нім. Landsknecht, від Land — країна і Knecht — найманець) — 1. Найманий солдат у європейських країнах XV— XVII ст. Формування ландскнехту вперше з'явилися в 1482 р. в Німеччині. Імператор Максиміліан І створив спеціальну найману піхоту, яка стала противагою німецьким феодалам. Спочатку ландскнехт набирали з жителів Тироля та Швабїї. Кожний полк складався з 400 ландскнехтів, які поділялися на роти. Піхотинці були озброєні списом, мечем, луком і стрілами, які пізніше замінив мушкет. Ландскнехти мали свій суд із виборних представників чи всього особового складу. Серед покарань передбачалася смертна кара, вигнання зі служби, арешт, штраф тощо. У XVI ст. Ландскнехти з'явилися і в інших західноєвропейських країнах. Для них характерною була виняткова жорстокість. Ландскнехти існували до кінця XVII ст.; втратили своє значення з виникненням постійних національних армій.

2. У переносному значенні — жорстокий, продажний військовий найманець.

либеральные принципы