Карфаген

Карфаген (лат. Carthaginem) — давнє місто (пізніше держава) у Північній Африці. Заснований 825 р. до н. е. фінікійцями. Спочатку був колонією фінікійського м. Тіра, у VII — II ст. до н. е. — однією з наймогутніших держав Середземномор'я з олігархічною формою правління. Торгував з Єгиптом, Етрурією, країнами Егейського моря, карфагенські купці плавали до західного узбережжя Африки і в Британію. До поч. III ст. до н. е. до Карфагенської держави належали Північна Африка, Сицилія (крім Сиракуз), Сардинія, Мальта, Корсика, Південна Іспанія. Це спричинило зіткнення інтересів Карфагену й Риму в Середземномор'ї і тривалі війни між ними (див. Пунічні війни). Карфаген був зруйнований римлянами, а його жителі продані в рабство (146 р. до н. е.). Основна частина Карфагену увійшла до складу римської провінції Африка, інша передана Нумідії. Одним із непримиренних ворогів Карфаген був римський полководець і державний діяч Марк Катон Старший (234—149 pp. до н. е.). Вважаючи саме існування цієї держави загрозою для Риму, він наполегливо домагався не тільки воєнної перемоги над Карфагеном, а й повного його знищення. Як свідчить Плутарх, висловлюючись з будьякого питання, Марк Катон завжди підкреслював: «Карфаген не повинен існувати», а кожний виступ у римському Сенаті закінчував словами: «Проте, я вважаю, що Карфаген має бути зруйнований». Вислів «Карфаген має бути зруйнований» вживається як наполеглива вимога домогтися перемоги будь-якою ціною.

политическое поведение