Камікадзе

Камікадзе (япон. — божественний вітер)—1. Льотчик-смертник японської армії в період другої світової війни. «Божественний вітер» — назва тайфуну, що у 1281 р. розкидав гігантський міст з 35 тис. човнів, який було споруджено для переходу монгольської кінноти на японські острови. Спеціальні підрозділи камікадзе формувалися на добровільній основі й об'єднували п'ять тисяч пілотів, переважно молодих хлопців, колишніх студентів. їх закликали померти, звернувшись до священних понять про віру, обов'язок і честь. Першим камікадзе в Японії вважають Масафумі Ариму, який 15.10.1944 р. спрямував свій літак на палубу американського авіаносця «Франклін». Спочатку у камікадзе були звичайні бойові машини, потім — літаки-снаряди «Ока». Вони мали найпростіші прилади управління і наведення, двигуни одноразового використання. Час функціонування — 8—10 секунд, швидкість — бл. 100 км на годину. У своєму пориві камікадзе керувалися середньовічним кодексом самурайської честі «Бусідо». Відповідно до «духу Бусідо» в японській армії тривалий час культивувалася самопожертва — смертництво. Перед бойовим вильотом камікадзе одержував білу пов'язку «хачімакі», два самурайських мечі і чашку саке (японська горілка). Парашут пілоту-смертнику не давали. Після виконання завдання його зараховували до сонму святих і увічнювали його ім'я у сінтоїстському храмі Ясукуні (на відміну від традицій християнства, де самогубство вважається за гріх).

Тактику, незвичайну для західного світу, японське командування запровадило у 1944 р. проти просування об'єднаних військово-морських сил союзників. Кампанія досягла кульмінації під час битви за Окінаву у 1945 p., проте не змогла відвернути поразки у війні. 2. Переносно — людина, здатна на невиправдану, безоглядну самопожертву.