Історико-антропологічний підхід

Історико-антропологічний підхід - підхід до аналізу історичних фактів і явищ, що склався в історичній науці в другій пол. XX ст. Сутність його полягає в розгляді історії як науки про суспільну людину, яка діє в часі, історичному просторі. Виник на підставі світоглядних орієнтацій, виражених у концентрованому вигляді в антропологічному принципі філософії, що поширювався в XIX ст. і набув розвитку в низці сучасних філософських напрямів, а також внаслідок взаємодії історії з антропологією, психологією та іншими науками. Це зумовило звернення історії до вивчення сім'ї, родоводів, культури, релігії, міфів, ритуалів, вірувань, норм поведінки та інших життєвиявів людини.

Об'єктом зацікавленості істориків стають особисті долі учасників історичних подій, звідси й підвищена увага до мемуаристики, щоденників, біографічних матеріалів тощо. Предмет історичного пізнання на підставі цього принципу зміщується від вивчення «знелюднених» соціальних структур до людини як суб'єкта всіх соціальних утворень.