Ідіографічний метод

Ідіографічний метод (від грец. idios - особливий, своєрідний та grafo - пишу) - запропонований неокантіанцями Баденської школи (запроваджений В. Віндельбандом і докладно розроблений, під назвою індивідуалізуючого, Г. Ріккертом) метод гуманітарних наук про культуру, що покликаний забезпечувати автентичне осмислення індивідуальних рис історичних явищ шляхом їх характеристики як неповторних цінностей культури. У контексті цього підходу завдання історії - на противагу наукам про природу, що йдуть через узагальнення до формулювання законів, - виявлення, адекватна фіксація та осягнення унікальності реалій історичної дійсності як таких, що мають самодостатнє, аксіологічне значення.

В подальшому ідіографічний метод було конкретизовано й досить продуктивно застосовано представниками історіографії, передусім німецької (школи Ранке) і соціології (М. Вебер). Нині ідіографічний метод розглядається як один з важливих засобів гуманітарно-історичного пізнання, що має, однак, досить чітко визначений інтервал дійового застосування.

локк разделение властей