123

Ідеальний тип

Ідеальний тип - теоретична конструкція, схема, яка спочатку створюється в уяві дослідника, а потім співвідноситься з емпіричною реальністю. Категорія, запропонована відомим німецьким ученим XX ст. М. Вебером у 1904 р. для дослідницької практики в галузі політології й соціології.

Утворення абстрактних ідеальних типів є для Вебера не метою, а засобом дослідження, бо саме внаслідок віддаленості від емпіричної реальності, відмінності від неї ідеальний тип може поставати як співвіднесений з нею. Учений, хоч і вказував на певну штучність і ненадійність цієї теоретичної конструкції, однак наголошував, що будується вона з емпіричної дійсності через підсилення, виокремлення, загострення тих елементів, які дослідникові видаються найтиповішими. Такі поняття, як «економічний обмін», «homo economicus», «ремесло», «капіталом», «церква», «секта», «християнство», «середньовічне міське господарство» тощо, за Вебером, - ідеальні типові конструкції, що використовуються для розкриття як індивідуальних, так і найтиповіших історичних утворень. Формуючи, напр. дефініцію «міське ремісниче господарство», дослідник змушений виокремлювати зпоміж багатьох індивідуальних явищ дещо, хай і не загальне для них усіх, але принаймні найхарактерніше для багатьох.

Поняття ідеальний тип було введено головним чином як засіб історичного пізнання, що має виконувати службову роль у виявленні своєрідності індивідуально-історичних явищ. Вебер вважав, що дослідник не повинен обмежуватися лише реконструкцією того, «що було насправді», він має віднаходити, встановлювати каузальні зв'язки між індивідуальними історичними утвореннями. В цьому відношенні ідеальний тип слугував засобом розкриття генетичного зв'язку історичних явищ, звідки і назва - генетичний ідеальний тип. Введенням поняття «ідеальний тип» Вебер значно скоротив віддаль між історичною наукою та соціологією, що сприяло об'єктивності історичного пізнання.