Абстракція історична

Абстракція історична (від лат. abstractio - віддалення) - форма пізнання історичного шляхом усвідомленого виокремлення істотних рис описуваної реальності з метою зосередження в межах запропонованої методології на емпіричних параметрах, що у своїй сукупності репрезентують сутність осмислюваної дійсності. Ціле, що мислиться і утримується в абстракції і пов'язане з певною сукупністю емпіричних виявів досліджуваного історичного об'єкта, становить історичне явище. Відкидаючи численні описові характеристики, зосереджуючись на суттєвих, історичне пізнання сприймає об'єкт як самодостатню реалію, як щось типове. Певний тип виокремленого історичного явища не обов'язково може бути повтореним, відтвореним в інших емпіричних виявах. Він може залишитися унікальним історичним явищем, однак є значущим для пізнання саме як тип виявлений, як узагальнюване бачення окремого.

Реалією абстракції історичної є клас, тип, загальне в окремому, які в межах запропонованого концептуального бачення виявляють себе саме так, а не інакше абстракція історична значною мірою пов'язана з типологією об'єктів історичного пізнання, тому в кожній абстракції є інтервал продуктивності застосування абстракції історичної , що має конкретний характер стосовно будьякого типу методологічних стратегій дослідження. Абстракція історична повинна бути обгрунтованою і попередньо обумовленою у вихідних засадах дослідження, її застосування несумісне з можливими суперечностями. Принциповою є також повнота здійснюваної абстракцій історичних процедур, коли обумовлених методологією абстракцій достатньо, щоб забезпечити в межах поставленого завдання конструювання об'єкта, розгортання мислимого поля пошукової роботи.