Сковорода Григорій Савич

Сковорода Григорій Савич(1722-1794pp.)- філософ, письменник, перекладач. Народився на Полтавщині в козацькій родині. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. У 1745-1750 pp. разом із посольською місією відвідав ряд великих міст Європи. Повернувшись в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі (1753 p.). Там написав перший твір під назвою «Роздуми про поезію і підручник з її мистецтва». Г. Сковорода впродовж 1757-1759 pp. працював домашнім учителем у поміщика С. Томари. Саме тут він написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень», що стала найбільшим здобутком його поетичної творчості. Ця духовна лірика наповнена розмірковуваннями про сенс людського життя, істинне щастя й волю. Наступні десять років Г. Сковорода викладав у Харківському колегіумі поетику, етику, грецьку мову. За цей час він здійснив подорож до Москви, пішки обійшов усю Слобідську Україну, побував у Києві. Значну популярність здобули його збірки байок «Басни харьковскія». 3 1769 р. Г. Сковорода став мандрівником-філософом: Саму філософію мислитель розумів як мудрість, як життя в істині, що побудована на засадах власного вчення. Г. Сковорода вважав, що духовне відродження людей, праця за покликанням автоматично приведуть до людського щастя і злагодженого функціонування суспільства.