Максимович Михайло Олександрович

Максимович Михайло Олександрович(1804-1873 pp.)- природознавець, історик, філолог, етнограф, поет. У 1819 р. МихайлоМаксимович закінчив Новгород-Сіверську гімназію, a у 1823 р. - Московський університет. У 1833 р. - професор Московського університету. У 1834 p. у відкритому тоді Київському університеті Св. Володимира. Михайло Максимович став професором російської словесності і був обраний першим ректором університету. Через поганий стан здоров'я пішов у відставку (1845 p.) і решту життя присвятив винятково науково-літературній діяльності. Михайло Максимович був справжнім ученим-енциклопедистом дуже широкого діапазону. Його фольклорні видання мали величезний вплив на українську фольклористику. Як мовознавець М. Максимович опублікував ряд статей про класифікацію слов'янських мов. Численні його праці з історії княжої України, Києва та його пам'яток (зокрема «Очерк Києва», «Письма о Киеве к М. Погодину» та ін.), з історії козаччини, гайдамаччини («Историяписьма о казаках приднепровских», «Письма о Б. Хмельницком», «Бубновская сотня») та інші мали особливе значення для дальшого розвитку української історіографії. Наукові праці М. Максимовича в галузі природознавства («Про системи рослинного царства», «Основи ботаніки», «Роздуми про природу») дають підстави вважати вченого одним з основоположників вітчизняної ботаніки. У 1971 p. М. Максимовича було обрано членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук.