Бандера Степан Андрійович

Бандера Степан Андрійович(1909-1959 pp.) - український політичний діяч, один із лідерів українського національно-визвольного руху 30-х і 50-х pp. Народився на Станіславщині (тепер Івано-Франківщина) в родині греко-католицького священика. У 1919-1927 pp. навчався у Стрийській гімназії. У 1928 р. Степан Бандера став членом Української військової організації. У 1929 р. він вступив до Організації українських націоналістів (ОУН). У 1933 р. Степан Бандера спланував і провів шкільну акцію, спрямовану проти спроб польського уряду полонізувати українське шкільництво. У 1934 р. за теракт проти польського міністра Б. Перацького його було заарештовано і засуджено до смертної кари, згодом заміненої на довічне ув'язнення. У 1939 р. С. Бандеру звільнено. Прибувши до Львова разом з активом ОУН він виробив детальний план розбудови мережі ОУН на теренах усієї України. У 1941 р. С. Бандера був заарештований німецькою окупаційною владою після відмови скасувати Акт відновлення Української держави від 30 червня 1941 р. й ув'язнений у концентраційному таборі Заксенхаузен. Після звільнення жив в Інсбруку, Зеєнфельді, Мюнхені. Він намагався врегулювати відносини між українськими еміграційними угрупуваннями й досягти консолідації всіх націоналістичних сил за кордоном. С. Бандера активізував роботу для налагодження зв'язків з націоналістичним підпіллям в Україні та формування нової нелегальної структури ОУН на українських землях. С. Бандера був убитий 15жовтня 1959 р. агентом КДБ Б. Сташинським. Похований в Мюнхені.