Політичний рух українців в період Першої світової війни

Як східні, так і західні українці вимушені були виявити підтримку "своїх" урядів у війні. Так, С. Петлюра в статті "Війна і українці" підкреслив, що українці мають лояльно виконувати свій обов'язок перед російською державою, і що серед них не існує "австрійської орієнтації". Аналогічні заяви пролунали з боку інших українських політичних кіл.

Проте це не заспокоїло російський уряд, який вважав, що український рух було інспіровано Німеччиною та Австрією. Через це було закрито нечисленні національні друковані органи, почались репресії проти політичних діячів. Було вислано в глиб Росії М. Грушевського, А. Шептицького та інших. Населення Західної України насильно переводилось у православ'я.

Представницький орган українців в Західній Україні – Головна українська рада заявила, що царська Росія найбільший ворог для українців і підтримала Австрію та Німеччину. Зусиллями цієї організації навіть було сформовано бойовий легіон Українських січових стрільців (УСС).

Емігранти з Наддніпрянщини Д. Донцов, В. Дорошенко, А. Жук, М. Залізняк та інші, що перебували у Львові, створили Союз Визволення України (СВУ). СВУ намагався представляти інтереси східних українців в Європі і мав на меті боротьбу за самостійну українську державу. В цій боротьбі організація сподівалась на допомогу Австрії та Німеччини. СВУ розгорнув широку видавничу та інформаційну роботу серед полонених українців.

За кордоном також діяла невелика група українських соціал-демократів на чолі з Л. Юркевичем. Саме він вступив в гостру полеміку із СВУ, з її пронімецькими настроями, а з В. Леніним – проти його національної програми.

На сході України протягом війни переважно серед молоді недовгий час діяли ті чи інші політичні осередки, такі як "Українська юнацька спілка", "Український соціалістичний колектив", "Ініціативний комітет Українського самостійного союзу". Починають діяти окремі осередки УСДРП.

Згодом, коли росіяни зазнали поразки на Західному фронті, їх ставлення до українців дещо пом'якшалось. Користуючись з цього, українці виголосили кілька петицій з вимогами рівності українського і російського народів, вільний розвиток української культури, школи, друку і т. д. А в окремих з них йшлося навіть про автономію.