Державний переворот обадії, прийняття іудаїзму, розширення території

866 роком датується перша латинська згадка про іудаїзм у Хазарії, що означало визнання іудейського царя-васала рівним хазарському каганові.

На початку IX ст. в Хазарії відбувся державний переворот під керівництвом Обадії. Владу захопила іудейська община, яка поставила поряд з каганом-тюрком царя-іудея. І «стали стікатися до нього іудеї з різних мусульманських країн і з Рума», — зазначив аль-Масуді.

Кордони Іудео-Хазарії на півдні сягали Дербента, на сході — Яїка, на заході — Північного Криму, на півночі — Камської Болгарії. Торговельні колонії каганату розповсюджуються від Китаю до Іспанії. На цій території єврейські купці завозили з Заходу рабів, хутра, мечі. Зі Сходу — алое, мускус, камфору тощо. Кагани Хазарії збирали данину з 25 держав.

Збільшення кількості підданих, данників каганату, було вигідним Хазарії. Тому в другій половині IX ст. західним кордоном каганату став Дніпро. Сіверяни, в'ятичі і радимичі стали хазарськими данниками, а тиверці й уличі, що мешкали в пониззі Південного Бугу і Дністра до гирла Дунаю, як припускає проф. Л. М. Гумільов, могли бути союзниками кагана в безперервній війні з мадярами.

Каганат не мав своєї регулярної армії, тому наймав військових іноземців. Спочатку це були печеніги, потім — гузи, а далі — мусульмани з берегів Каспію. Постійний корпус найманої гвардії в столиці каганату Ітілі складався з 7 тис. вояків. Для утримання в покорі і окраїн каганату, і власного народу, а також малих війн з іншими державами цього було досить.

Платня найманцям за службу була великою, але уряд Хазари ставив жорсткі умови: армія не повинна була терпіти поразки. За неї воїни карались смертю. З погляду європейців чи євразійців це було недопустиме навіть по відношенню до бойових коней чи мисливських собак. Однак бажаючих найнятись на службу в каганат вистачало.