123

Соціально-економічне становище

Після розпаду СРСР економіка України опинилася у кризовому стані: падіння виробництва, інфляція, зниження рівня життя людей. Причини економічної кризи були такі: стара економічна система зруйнована, а нова, ринкова, ще не створена; розрив господарських зв’язків з Росією та іншими країнами СНД; помилки при проведенні економічної політики та ін.

Довготривалість кризи зумовлена глибинністю тих протиріч які утворилися у національній економічній системі. Лібералізація цін в Росії призвела до зростання цін на газ в Україні за 1992 р. у 100 разів, на нафту – у 300 разів. Це призвело до гіперінфляції, 1992 р. інфляція склала 2100,5%, 1993 р. – 1025,5%. Масштабів інфляції не було тоді у жодній країні світу. Це перша особливість кризи в Україні. У 1992 р. були введені купоно-карбованці багаторазового використання – попередники національної валюти. Україна вийшла з рубльової зони.

За період економічної кризи значно знизився рівень життя людей. За 1994 р. реальна зарплата склала лише 33% від рівня 1990 р. Практично розтанули грошові заощадження людей, які вони збирали роками (залишки у банках у реальному обчисленні скоротились у 10-12 разів). Тривалість життя зменшилась на 4 роки і склала 61,5 року для чоловіків і 71,5 – для жінок. Посилюється процес депопуляції – зменшення кількості населення внаслідок переважання кількості померлих над народженими. Кожна третя людина вмирає не доживши до пенсійного віку.

Слабкими елементами соціальної структури є 15 млн. пенсіонерів і 1,3 млн. осіб, які дістають допомогу для дітей. Лише 13 млн. осіб виробляють матеріальні блага, тоді як загальна кількість населення України складає 48 млн. осіб. Значно поглибилася майнова диференціація суспільства між найбагатшими і значним прошарком незаможних. Доходи 10% багатшої частини відносно 10 нижчої у 12 разів більші (у США цей показник – 5,5). За рівнем життя Україна знаходиться на 83-му місці у світі.

Спад виробництва зумовлений усім попереднім шляхом розвитку у складі СРСР. Звідси значна технологічна відсталість, витрато– і енергоємність виробництва. Саме ці об’єктивні причини, а також величезна залежність від зовнішніх джерел енергоносіїв спричинили низьку продуктивність підприємств України і конкурентноспроможність їхньої продукції. Процес реформування економіки відбувається недостатньо активно, окремі позитивні зрушення, нові ефективні виробництва ще не досить відчутно впливають на розвиток економічної та соціальної сфери.

З 1994 р. після приходу до влади Л. Кучми, процес реформації дещо прискорився. У 1995 р. було подолано гіперінфляцію, за 1997 інфляція склала 10%. Рівень реальних доходів громадян у грудні 1995 р. порівняно з відповідним періодом 1992 зріс на 40%, купівельна спроможність на 54%. У вересні 1998 р. проведено грошову реформу. Замість купонів-карбованців була введена гривня. Обмін тривав два тижні, мав прозорий характер – тобто можна було обміняти будь-яку силу. Обмін здійснювався з розрахунку 1 гривня за 100 тис. купонів-карбованців. Грошова реформа дещо поліпшила фінансовий стан держави, але без підйому виробництва цей захід був малоефективним.

Певні зрушення відбуваються в аграрній сфері економіки України. У країні створено (хоч і не зовсім досконалі) законодавчі основи для ліквідації монополії власності на землю і становлення різних, але юридично рівноправних форм земельної власності серед яких найпоширенішою повинна стати приватна власність у різних формах функціонування – індивідуальна (сімейна), групова, колективно-пайова (часткова). Суть цього процесу у перетворенні підприємств на акціонерні, що об’єднують земельних власників, які мають статус працюючого власника з правом отримання доходів відповідно не лише до праці, а й до розміру земельно-пайового внеску.

У більшості колективних господарств відбулося розпаювання земель з наданням права власникам паїв передавати їх у спадщину і для продажу. Йде процес становлення сектору фермерства. У 1996 р. в Україні нараховувалося понад 38 тис. фермерських господарств, яким було виділено понад 900 тис. земель (середній розмір – близько 25 га.). Понад 4 млн. громадян отримали земельні ділянки у приватну власність. Прийняття парламентом України (жовтень 2001 р.), в якому основною формою власності на землю визнається приватна, повинна сприяти підйому сільськогосподарського виробництва. Разом з тим гострим продовжують залишатись соціальні проблеми. Кількість безробітних на кінець 2002 р. склала 1 млн. 120 тис. осіб. Кожен третій житель села – непрацездатного віку.

Восени 1998 р. під впливом кризових явищ на фінансових ринках Південно-Східної Азії та Росії фінансово-економічна ситуація в Україні погіршилася. Гривня була девальвована, її курс знизився у 2,5 рази, знову розпочався спад виробництва. За 2001 р. інфляція склала близько 6%. Проте в подальшому спостерігався приріст валового внутрішнього продукту (ВВП). У 2001 р. він склав 9%, а у 2004 р. – 12%.

Сьогодні в Україні проблеми структурних змін важливіші, ніж динаміка показників. Зокрема, у 2003–2004 рр. була висока динаміка, але ніякого покращення якості життя – на з точки зору населення, ні з точки зору підприємств. „Газова війна” з Росією показала важливість режиму, економії матеріальних ресурсів. До речі, від того, наскільки економіка України зменшить питому вагу вживання газу в загальному обсязі виробництва, наскільки ж зростуть і доходи наших громадян. Такий закон: зменшаться матеріальні витрати – зростуть зарплати.