«Радянський народ». Концепція та визначення «радянського народу».

«Радянський народ» — термін, який в СРСР означав т. зв. нову історичну, соціальну та інтернаціональну спільність людей, що нібито була «закономірним результатом докорінного перетворення класових і національних відносин» і сформувалася «в процесі будівництва соціалізму та комунізму» на основі «зближення усіх соціальних груп, націй та народностей СРСР», мала єдину територію, економіку, культуру («соціалістичну за змістом»), союзну «загальнонародну» державу й спільну мету — побудову комунізму.

Термін «Радянський народ» почали вживати в суспільнополітичній літературі у 30-х pp. XX ст. під час кампаній проти «буржуазного націоналізму», на позначення конгломерату багатьох націй, народностей, етнічних груп, які увійшли до складу СРСР. Офіційно термін «Радянський народ» вперше вжито в резолюціях XVIII з'їзду ВКП(б) (1939 p.), тоді ж він увійшов до статуту ВКП(б).

Спробу визначення поняття «Радянський народ» (як «нової історичної спільності людей різних національностей») зробив Микита Хрущов у доповіді на XXII з'їзді КПРС (1961 p.). Ця дефініція не потрапила до нової програми КПРС, але розроблялася в суспільнополітичній літературі. Офіційно термін знову з'явився в тезах ЦК КПРС з нагоди 100-річчя з дня народження В. Леніна (1970 р.) й активно використовувався в подальшому в партійних документах і практичній діяльності КПРС. З часу святкування 50-ї річниці утворення СРСР (грудень 1972 р.) посилено експлуатувалася теза про те, що формування нової історичної спільності — «Радянського народу» завершилося й національне питання в СРСР успішно розв'язане.

Під час обговорення проекту нової Конституції СРСР (1977 р.) було вказано на помилковість розуміння поняття «Радянський народ» як «злиття націй» і створення «єдиної радянської нації», натомість наголошено на «гармонійному поєднанні загальнонародного, інтернаціонального, особливого, національного за умов провідної ролі загальнорадянського та інтернаціонального». Процес реалізації національної політики КПРС, спрямованої на створення в майбутньому безнаціонального комуністичного суспільства, на практиці обумовлював зневажання національної самобутності, «згладжування» національних відмінностей, боротьбу з будьякими, навіть потенційними, «буржуазно-націоналістичними проявами» у суспільно-політичному житті народів СРСР.