Кельти

Кельти (галли) - чисельні давні племена індоєвропейської мовної групи, які проживали у другій пол. І тис. до н. е. на території сучасних Австрії, Бельгії, Франції, Швейцарії, Чехії, Британських островів, південної частини ФРН, Північної Італії, Північної та Західної Іспанії, частково Болгарії, Польщі та Угорщини. Найвідоміші племена: алоброги, арверни. бельги, бітурги, бойї, гельвети, едуї, лінгони, секвани. сенони, тревери. Кельтське суспільство поділялося на жерців (друїди), аристократів і народ. Основними заняттями кельтів були землеробство і скотарство, а також мисливство та рибальство. Зв'язки з грецьким і римським світом сприяли розвиткові ремісничого виробництва і торгівлі. На межі IV-III ст. до н. е. найбільшого масштабу досягла експансія кельтів.

Зокрема, внаслідок масового вторгнення кельтів в Італію було зруйновано і пограбовано Рим (бл. 385 р. до н. е.). У III ст. до н. е. кельти захопили Македонію й Фракію, проникли в Малу Азію й оселилися на Британських овах. Підкоривши майже всю Західну Європу, кельти певний час перешкоджали здійсненню планів Риму. Римляни називали своїх противників галлами, тобто півнями, оскільки кельти полюбляли яскравий одяг і прикрашали шоломи пір'ям. До серед. І ст. до н. е. кельти були підкорені римлянами.