Норми цивільного права

Литовські статути досить чітко визначали об'єкт і суб'єкт цивільного права, окреслювали обмеження дієздатності і правоздатності певних категорій громадян. Позаяк до 1588 р. громадське землеволодіння майже цілком ліквідовується, також ясно проглядається інститут приватної власності на рухоме та нерухоме майно. Приватна власність вважалася недоторканною і її можна було конфіскувати лише за рішенням суду. Землеволодіння визнавалося державним, шляхетським, магнатським, церковним, міщанським. Селяни могли лише користуватися нею. Шляхетські землі поділялися на родові, які передавалися у спадщину за законом, і вислужені - на підставі умовного володіння. У разі продажу родових земель родичі мали переважне право купівлі, у разі застави - їх можна було викупати безстроково, навіть нащадкам. Спадкували майно за законом і за заповітом. Шляхтич міг заповісти спадок на власний розсуд. Першими право на спадок мали діти, потім онуки, потім правнуки. За відсутності таких - брати, сестри, дядьки. Заповідач міг неодноразово змінювати заповітний лист.

Право зобов'язань передбачало угоди купівлі-продажу, позики, застави, доручення, найму, поклажі (депозиту), дарування, поруки - майна, речей, худоби, одягу, інвентарю, землі, цінностей тощо. Угоди зобов'язань обов'язково мали засвідчуватися у судді, якщо ціна її перевищувала 10 кіп.

Складовими родинного права традиційно були шлюб, опіка та спадщина. Законність шлюбу полягала у вінчанні. Шлюбний вік жінок коливався від 13 до 15 років, чоловіків від 16 до 18 років. Умовами визначалися: досягнення шлюбного віку, одношлюбність; згода батьків; наявність посагу (майна) у дружини та віна (майна для нареченої) у чоловіка. Дружина відповідала за борги чоловіка, батьки не відповідали за покарання дітей. Розлучення давав церковний суд у випадках тяжкої хвороби, тривалої відсутності, постриження в ченці, подружньої зради, безплідності. Дітьми-сиротами мала опікуватися мати, добрі люди з громади або церква. Це вирішував суд. При успадкуванні батькового майна сини мали перевагу перед доньками, а материнське добро успадковували всі в рівних долях. Позашлюбні, незаконнонароджені діти не мали жодних прав на опіку та успадкування. За неправомірні дії щодо батьків діти несли цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Ключові поняття: право власності, користування, розпорядження, заповіт, спадщина, опіка, шлюб, розлучення, зобов'язальні дії.