Кримінальне право і процес протягом 1930-х pp.

На початку 30-х pp., у зв'язку з жорстокими, незаконними методами індустріалізації та колективізації та з опором частини суспільства, радянський законодавець ужорсточує відповідальність населення за невиконання чи порушення розпоряджень уряду у кримінальному порядку. Санкції стають неадекватно жорстокими, засоби впливу починаються з крайніх. Словесна незгода з режимом, критика вождів або відмовчування розцінювалися як зрада, шкідництво, шпигунство, підбурювання до повалення ладу, прихована ворожість і як результат - притягнення до суду або позасудових органів та покарання. Підвищено рівень відповідальності за злочини у сфері економіки, службової діяльності, виробничих відносин. Приймалися закони у Москві, а в Україні лише дублювалися.

7 серпня 1932 р. ухвалено постанову уряду "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної власності", яка в народі отримала назву "закон про п'ять колосків". Злочинець, який посягнув на громадське добро, оголошувався ворогом народу і карався розстрілом. За пом'якшуючих обставин - конфіскація майна і позбавлення волі не менше, як на 10 років без застосування амністії. Жменя зерна, взята з колгоспного поля, ставала підставою порушення кримінальної справи.

Кримінальна відповідальність встановлювалася за випуск недоброякісної продукції, за антиколгоспну агітацію, погрози на адресу керівництва і влади, за обважування і обмірювання покупців, за невиконання у термін планових завдань. Образа представників влади прирівнювалася до злочину проти порядку управління. Під зрадою Батьківщині, за що встановлено смертну кару, розуміли шпигунство, видачу таємниці, втечу чи переліт за кордон, перехід на бік ворога, здачу в полон. Недонесення каралося терміном до 10 років. Максимальні терміни (до 25 років) встановлювали за більшість злочинів проти держави і суспільства. Законом від 1 грудня 1934 р. "Про порядок ведення справ про підготовку або здійснення терактів" внесено суттєві зміни до процесуального законодавства. Слідство у таких справах скорочувалося до 10 днів, звинувачувальний акт вручався за 24 години до суду, процес проходив без прокурора і адвоката, не допускалися касації, апеляції та помилування, вирок виконувався відразу ж після його винесення. Того ж року створено особливу нараду, яка проводила у масовому порядку позасудові репресії. 9 грудня 1934 р. постановою "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу УСРР" ці новели ввели і в Україні. Отже, влада вважала, що шляхом посилення репресій і розширення кримінальної відповідальності можна ефективно розв'язати всі економічні, соціальні та політичні проблеми.

Ключові поняття: репресії, санкції, "закон про п'ять колосків".

Історико-державна подія: 7 серпня 1932 р. - введено в дію "закон про п'ять колосків".