Спеціальні галузі історичної науки

Спеціальні галузі історичної науки — галузі, що входять як підсистема до фундаментальної історичної науки й виконують спеціальні функції забезпечення здійснення історичною наукою її завдань. Формування їх як спеціальних галузей відбувається в XVIII ст. і супроводжує та виражає процес перетворення історичних знань в історичну науку. Інтенсивного розвитку набувають у другій пол. XIX — на поч. XX ст., безперервно вдосконалюються далі. Окрему групу становлять галузі знань, предметом яких є процес історичного пізнання та характер історичного знання.

Філософія історії на підставі конкретного історичного матеріалу осягає цілісний історичний процес, розробляє принципи й методи пізнання історії людства, вивчає структуру й форми самого історичного знання. Джерелознавство (див. Джерелознавство історичне) є наукою про історичні джерела, теорією і практикою їх використання в історичних дослідженнях.

Історіографія в сучасному розумінні вивчає історію історичної науки, нагромадження історичних знань, використання суспільством соціальноісторичної інформації. До іншої групи належать галузі знань, що склалися на межі історичної та інших наук і вивчають певні сторони життя й діяльності людей у минулому. Так, історична географія вивчає історичну фізичну географію, історичну економічну географію й історичну політичну географію, взаємодію та взаємовплив природного середовища й людини в історичному контексті.

Демографія історична досліджує народонаселення та зміни в ньому на різних етапах розвитку людства і в різних регіонах. Як спеціальну галузь історичної науки можна розглядати архівознавство, що є водночас і теоретичною основою архівної справи як певної галузі державного й громадського життя. Виникнення нових галузей знань на стиках історичної та інших наук — гуманітарних і природничих, напр. математики, зокрема математичної статистики, фізики й хімії (в археології), є важливим чинником удосконалення й розширення меж історичного пізнання.

Спеціальні галузі як галузі історичної науки користуються її методологічним і методичним інструментарієм і водночас збагачують його методами суміжних наук. Вони можуть самі розглядатися як складні системи, комплекси, що охоплюють спеціальні історичні дисципліни (напр., джерелознавство історичне).