Об'єкт, предмет і функції історії держави і права України

Наука та навчальна дисципліна. Історія держави і права України водночас є наукою та навчальною дисципліною, а також невід'ємною

Складовою загальної  історії держави і права. У перекладі з грецької мови «історія» означає "дослідження", "знання", "розповідь", "оповідання". Як наука Історія прагне кращого розуміння минулого,  і тому завжди перебуває у постійному русі до пізнання, зазнає постійних змін та уточнень. Вивчаючи закономірності історичного розвитку, вона прагне виявити глибинні, фундаментальні системо-утворюючі причини та їх наслідки, дослідити явище і розкрити його сутність.

Наука - це система знань, форма суспільної свідомості, складова духовної культури суспільства; сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення, осмислення та теоретична систематизація знань про дійсність, об'єктивну реальність, що існує чи була в минулому. А наукова діяльність - це інтелектуальна, творча праця людини, спрямована на одержання і використання нових знань, які фіксуються у наукових працях - доповідях, статтях, монографіях, збірниках документів.

Метою науки є опис, пояснення і прогнозування процесів та явищ дійсності, які становлять предмет вивчення тієї чи іншої галузі науки, на підставі відомих законів, а також тих, що відкриті нею.

Історія держави і права є до певної міри ще молодою наукою. Її виникнення пов'язується з епохою Відродження, коли традиційне римське право перестало розглядатися юристами як довершена система права, придатна для всіх часів і народів. В умовах формування в Європі національних держав "corpus juris civilis" й інші римські закони почали розглядати як пам'ятки права і вивчати як історичну спадщину юристів минулого. Французькі юристи і філософи XVI ст. (Я. Куцій, Г. Донел) та представники німецької (геттінгенської) школи права XVIII ст. (Й. Пітер, Г. Гуго) започаткували серію історико-юридичних досліджень, які лягли в основу науки історії держави і права. Остаточного становлення вона зазнала у другій половині XIX ст. у головних університетських центрах Європи та Росії (в її наукових закладах зародилася історія держави і права України).

Отже, як наука історія держави і права України вивчає фундаментальні, системо утворюючі закономірності історичного розвитку, намагається встановити головні причини та виявити основні наслідки виникнення, розвитку і падіння державно-правових систем. Мета історії держави і права України як навчальної дисципліни - ознайомити курсантів, студентів та слухачів з особливостями історичного, державного та правового розвитку України; вивчити минуле держави і права України, щоб пізнати сьогодення та формувати правосвідомість державно-правового розвитку України як незалежної, демократичної, правової держави; сприяти формуванню громадсько-політичної позиції майбутнього юриста. Тож наука вивчає сутність предмета, а дисципліна знайомить нас з предметом як явищем.

Об'єкт і предмет. Розуміння сутності історико-юридичної науки можна розкрити через з'ясування Ії об'єкта, предмета та функцій. Під об'єктом науки (навчальної дисципліни) зазвичай мають на увазі конкретні прояви, сфери, сторони об'єктивної дійсності (реальності). Об'єктом юридичної науки в цілому є держава і право як об'єктивний прояв суспільної дійсності. Об'єктом історії держави і права України як науки є минуле держави і права на території сучасної України різних епох і різних суспільних формацій та політичних утворень. Тобто держава і право в їхній історичній ретроспективі.

Під предметом науки розуміють певну частину (зріз, властивість, орган тощо) об'єкта пізнання. Якщо право є системою правил людських взаємовідносин і поводження в організованих суспільних союзах, то у зв'язку з цим історія українського права є системою норм взаємовідносин між членами українського суспільного союзу і поводження цих осіб при регулюванні своїх взаємовідносин на різних етапах історичного розвитку.

Предметом вивчення для історії держави і права України є функції держави - фінансові, адміністративні, військові, економічні, зовнішні, судові, соціокультурні тощо; органи влади - вищі, центральні, місцеві, самоврядування; суспільний устрій та соціальна структура - верстви, категорії, групи, класи, на які поділявся управлінський соціум у різні історичні епохи; система права - джерела, галузі, норми; судова система; юридичний побут в цілому. Взаємозв'язок державних структур та правових інститутів, зародження та розвиток окремих Юридичних категорій, як-то злочин, кара, власність, право.

Отже, предметом нашої наукової та навчальної дисципліни є вивчення загальних закономірностей і характерних особливостей виникнення, функціонування, зміни різних типів та форм держави і права українського народу на всіх етапах його історичного розвитку, а саме: органи влади та управління, органи юстиції, правоохоронні системи, адміністративний устрій та адміністрації, джерела права, кодифікаційні процеси, галузі та норми кримінального, цивільного й адміністративного права, процесуальні дії, окремі юридичні категорії - злочини, кара, власність, спадщина, шлюб, арешт, ув'язнення тощо в їхній історичній просторовій та часовій послідовності і конкретності.

Історія держави і права України зберігає певну самостійність як наука, маючи власний методичний апарат, чітко виражені об'єкт і предмет дослідження. Проте вона тісно пов'язана з історією України, а також такими юридичними науками, як теорія держави і права, історія держави і права зарубіжних країн, історія політичних і правових вчень. Вона використовує їхній матеріал як фонове явище у всіх дослідженнях, водночас постачає їм конкретні історичні та історико-юридичні факти, висновки та узагальнення.

Особливості історії держави і права України полягають у тому, що їй доводиться враховувати певні чинники, які впливали на розвиток державно-правових явищ і змінювали їхню сутність: етнічні (українські, російські, литовські, польські, турецько-татарські, австрійські); релігійні (православні, католицькі, уніатські); регіональні (Галичини, Закарпаття, Північної Буковини, Бессарабії, Новоросії, Наддніпрянщини, Криму, Слобожанщини).

Функції. Під функціями науки розуміють основні напрями її теоретичного, методологічного, пізнавального та практичного призначення, які вона реалізує у суспільстві з метою його удосконалення та подальшого прогресивного перетворення.

Функції Історії держави і права України такі:

а)  онтологічна, або пізнання і пояснення історії державно-правових явищ
б) прогностична - прогнозування стійких тенденцій подальшого державно-правового розвитку;
в) наукова - формування таких, що ґрунтуються на наукових досягненнях, знань про минуле держави і права;
г)  виховна - виховання національно-державницької свідомості у молоді;
д) ідеологічна - розробка фундаментальних ідей про сутність української державності і права, їхню національну вартість, провідні, фундаментальні засади;
е)  евристична - відкриття нових фактів і закономірностей розвитку державницьких і правових тенденцій в українському суспільстві;
є) навчально-прикладна - застосування здобутків нації навчальній практиці, в ознайомленні з минулим, у його вивченні, у формуванні світогляду;
ж)  дидактична - розвиткок мовлення, мислення, умінь та навичок у процесі навчання та наукової праці.