Українка Леся (Косач-Квітка Лариса Петрівна)

Українка Леся(справжнє ім'я - Косач-Квітка Лариса Петрівна; 1871- 1913 рр.)- велика українська поетеса, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик і фольклорист. Дочка відомої письменниці та громадської діячки Олени Пчілки, рідної сестри М. Драгоманова. Значний вплив на формування світогляду Л. Українки мав М. Драгоманов. Через хворобу (туберкульоз кісток) навчалася вдома, у приватних вчителів. Стан здоров'я змушував її подовгу лікуватися на півдні - у Криму, Грузії, Італії, Єгипті. Досконало володіла кількома іноземними мовами. Здійснила чимало майстерних перекладів Г. Гейне, В. Гюго, Дж. Байрона, А. Міцкевича та ін. Дебютувала н літературі як поет-лірик у 1884 р. у львівському журналі «Зоря», де під псевдонімом «Леся Українка» були опубліковані вірші «Конвалія» і «Сафо». За життя Л. Українки вийшли поетичні збірки «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки». Поезія Л. Українки сповнена великої емоційної напруги і глибоких патріотичних почуттів до України. Найповніше виявила себе в драматургії (створила понад 20 драм). Перший драматичний твір - психологічна драма «Блакитна троянда» (1896 р.). Л. Українка - автор драматичних поем і соціально-філософських драм «Одержима», «Осіння казка», «В Катакомбах», «Кассандра», «Лісова пісня», «Камінний господар», «На полі крові» та ін. Л. Українка активно друкувалася в періодиці, була організатором фольклорної експедиції для запису на фонограф українського героїчного епосу, написала літературно-критичні й філософсько-публіцистичні статті Померла Л. Українка у м. Сурамі (Грузія). Похована у Києві на Байкоиому кладовищі.