Воєнні події 1648-1654 рр

Боротьба розпочалася в 1648 р з повстання козаків Запорозької Січі під гаслами "За православ'я, проти католицизму і унії" охопила більшу частину території України і переросла в національно-визвольну війну, а потім народну революцію. Військо повстанців складалось в основному з козаків і селян, вело справедливу війну і захищало свою землю.

Поляки, намагаючись "якнайшвидше придушити козацьке свавілля", кинули проти повстанців свої війська під керівництвом Миколи Потоцького, до якого входили іноземці, в більшості німецькі солдати.

Заручившись підтримкою козаків, 4 лютого 1648 р Хмельницький оволодів Січчю, 9 лютого звільнив Запоріжжя від поляків, а 10-15 лютого його обирають гетьманом Війська Запорозького. З яким він і виступає назустріч М. Потоцькому. Перші битви відбулися у травні під Жовтими Водами і Корсунем. Козаки двічі отримали блискучі перемоги.

У вересні 1648 р. Хмельницький з армією зустрівся під Пілявцями з польскими військами, які йшли з Волині. В ході цієї великої битви козаки вийшли переможцями. І, на якийсь час, їх похід продовжувався без бою, бо польське військо було значно знесилене після втрат яких воно зазнало.

Звістка про військові успіхи козаків розлетілися по всій землі. Селяни, міщани піднялися на боротьбу яка охопила терени України і перетворила козацьке повстання у Визвольну війну, а потім народну революцію. Боротьба набуває всеукраїнський характер, а авторитет козацтва, як провідної і рушійної сили, значно зростає. Коли Б. Хмельницький на чолі повсталого війська вступив до Києва 23 грудня 1648 р., то його зустрічали як "українського Мойсея", що "визволив свій народ від польського рабства".

Польща зібрала сили і у травні 1649 р. розпочала комбінований удар на чолі з новим королем Яном Казимиром, Яремою Вишневецьким та литовським гетьманом Янушем Радзівілом. Під Зборовом і Збаражем відбулися жорстокі бої і хоч перевага була на боці козаків, Хмельницький змушений був піти на укладення 8 серпня 1649 р Зборівського мирного договору через зміни в українсько-татарських відносинах. Татари відійшли від домовленості, коли відчули, що Хмельницький починає розбудову української держави. Це не приваблювало татар і мілітарний альянс виявився ненадійним вже на першому етапі війни.

Згідно Зборівського мирного договору козацький реєстр зростав до 40 тис. людей, Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства відходили козакам, ця території підрорядковувалась гетьману і його адміністрації. Київський метрополит одержував місце в сенаті, всім учасникам повстання проголошувалась амністія. Однак, водночас магнати і шляхта мали право повертатися до своїх маєтків і це викликало незадоволення селян, які приймали активну участь на початку воєнних подій і масові виступи яких практично перетворилися в селянську війну, під тиском якої шляхта тікала до Великопольщі. Однак після укладення Зборівського договору, селянство опинилося за межами Української гетьманської держави, бо відновлювалось панське землеволодіння. Останні не погоджувались з таким станом, і селянська війна, тепер уже на теренах своєї держави, була спрямована проти повернення шляхти до маєтків. Селяни оголошували себе вільними і розпочали нову хвилю масового покозачення. Ця війна у війні завершилася після розгрому польських військ під Батогом (червень 1652), коли український уряд де-факто пішов на визнання соціально-економічних завоювань в ході війни.

Зборівська угода не зняла протиріч між Україною і Польщею і почався новий раунд протистояння - битва під Берестечком і підписання у 1651 р. Білоцерківського договору. Козацький реєстр зменшувався до 20 тис. чол., за гетьманом залишалося лише Київське воєводство, заборонялися зовнішні відносини, а шляхті дозволялося повертатись у свої маєтки. Цей договір Б. Хмельницький розглядав як тимчасовий і в наступних битвах під Батогом (1652) і Жванцем (1653), незважаючи на зраду татар, отримав перемогу і знову вийшов на умови Зборівського миру.

Наприкінці 1653 р польський уряд провів мобілізацію і зібрав військо із 80 тис. шляхтичів і селян. Військові події відбувалися на Поділлі. Козаки мали перевагу, однак татари знову зрадили Б. Хмельницького і уклали сепаратну угоду з польським королем. Воєнні невдачі, ускладнення геополітичної ситуації в регіоні, формальна підтримка Туреччини підштовхнула гетьмана до відмови в протурецької орієнтації та союзницьких відносин з Кримом і визначили промосковський вектор зовнішньої політики Війська Запорозького.

Отже, в період з 1648 по 1654 рр. національно-визвольній боротьбі були притаманні значне піднесення, порівняно високий рівень організованості, охоплення більшої частини території та населення України, переплетіння з селянською війною. За цей час різко ускладнилось міжнародне становище українських земель. Динаміку та різновекторність зовнішньополітичної лінії Війська Запорозького визначали еволюція поглядів Б. Хмельницького та його соратників на процес державотворення. В даний період пошуки союзників здійснювалися у трикутнику "Польща-Туреччина-Московщина".

 

загрузка...