Політична еліта

Політична еліта (франц. elite - краще, добірне, від лат. eligo - вибираю) - вищі соціальні групи в системі соціальної ієрархії. Теорія еліт заявилася на зламі XIX-XX ст. Г. Моска, В. Парето та ін. вважали, що за будь-якої форми влади меншість, або «еліта» здійснює керівництво «некомпетентними» масами. В. Парето визначав еліту як групу, що складається з людей найпродуктивніших і найздібніших у різних сферах діяльності, осіб, що отримали «найбільший індекс» у своїй діяльності. Соціальна система, за теорією Парето, прагне до рівноваги; ця рівновага не статична, а динамічна, її динаміка детермінується елітою - меншістю, яка править. Виокремлення еліти - вихідний пункт теорії Парето. Він вирізняє два головні типи еліти: «левів», для яких характерний консерватизм, і «лисів» - майстрів політичних комбінацій. Стабільна політична система характеризується домінуванням еліти «левів», в нестабільній ситуації домінують «лиси».

Г. Моска поділяв суспільство на меншість, яка править, та більшість, якою правлять. Він визначав еліту як найактивнішу в політичному відношенні групу людей, зорієнтованих на отримання та утвердження влади, і вважав, що основою суспільного розвитку є не економіка, а політика. Правляча еліта зосереджує у своїх руках керівництво державою, тому має безпосередній вплив на економіку. З переходом від однієї історичної епохи до іншої змінюється склад панівного класу, його структура, але як такий цей клас завжди існує, визначає і створює політичний процес. Така організованість меншості - одна з умов її панування над більшістю. Отже, управління суспільством здійснюється кваліфікованою елітою за допомогою держави, в якій усі найважливіші посади обіймають представники еліти, які перебувають при владі.

Правляча еліта - це група осіб, рішення яких істотно впливають на процес функціонування й розвитку суспільних інститутів. Носієм владних функцій є політична еліта - частина правлячої еліти, її вплив на систему владних відносин визначається співвідношенням сил усередині самої еліти, в державі, формою політичного устрою, наявністю й гостротою політичних конфліктів. У сучасній політичній науці поширені ціннісні концепції еліт, теорії демократичного елітизму, концепції плюралізму еліт, ліберальні концепції еліт.