Держава

Держава - в широкому значенні - будь-яка існуюча колись або нині стала соціально-політична структура, що відтворює на певній території упродовж тривалого часу власну систему суспільних відносин, норм, цінностей та ідеалів. Історичний спосіб закріплення соціальної диференціації людства, який став вираженням політично оформлених інтересів і воль, репрезентований у вигляді існуючої влади, здатної до організаційної і консолідуючої діяльності всередині політичної системи свого суспільства і до зовнішньо-політичної діяльності, яка відповідає міжнародним нормам.

Державаякособливасоціально-політичнаструктура (термін «Держава.» вживають з XVII ст.) виникла внаслідок необхідності вести «суспільні справи» у просторі поліфонічно різноспрямованих інтересів (право особистої свободи у громадянському суспільстві), інституалізувалась як засіб захисту прав і власності громадян, гарантії безпеки й недоторканності у межах закону, суверенної цілісної території їх проживання. Історично виникнення держави означало також часткове подолання іншої альтернативи об'єднання - конфесійно-релігійних союзів. Держава, на відміну від інших типів соціально-політичних утворень (князівств, вотчин, монархічних та інших форм управління), має деперсоналізований характер функціонування влади, тому норми державного життя мають формальний (писаний і затверджений договором, насамперед конституцією) і обов'язковий як для державних урядовців, так і для громадян статус. Реалізацію своїх повноважень держава здійснює через ієрархічну і різнобічну систему інституту влади (апарат урядовців, законодавчі, виконавчі, судові органи, армію, поліцію), яка наділена низкою виключних прав: правом видавати загальнообов'язкові закони, правом на збирання податків та емісію грошових знаків, правом створення й використання збройних сил та органів приборкання, правом на здійснення власної політики.

Інститут держави має внутрішню суперечність: він покликаний уникати насилля, вилучити його з поля людського існування, він сам претендує на монополію легітимного використання насилля. Стримуванню цієї тенденції протистоять форми соціального самоврядування, а також над і позадержавні суспільні союзи та об'єднання.

Держави різняться за формами правління і устрою основних інститутів політичної влади. Щодо правління, то йдеться про організацію влади, яка характеризується формальним її джерелом. За монархічної форми правління формальним джерелом державної влади є одна особа - монарх. За республіканської форми відповідно до закону джерелом влади є народна більшість. Щодо устрою держави поділяються на унітарні (єдині державні утворення); федерації (союзи юридично самостійних державних утворень - штати, кантони, землі, автономні краї, області тощо); конфедерації (державноправові об'єднання) (див.: Держава унітарна; Держава федеративна; Держава конфедеративна). Важливе значення має розрізнення держав з погляду існуючого в них політичного режиму, під яким розуміють систему методів здійснення державної влади, ступінь реалізації демократичних прав і свобод особистості, відношення державної влади до правових засад власної діяльності, співвідношення офіційних конституційних і правових форм з реальним політичним життям.