Інтернаціонал

Інтернаціонал (франц. L'Internationale, від лат. inter - між і паtio - народ) - 1. Назва міжнародних політичних об'єднань комуністичних і соціалістичних рухів. Інтернаціонал під назвою Міжнародне товариство робітників було створено 28.09.1864 р. в Лондоні. До його складу увійшли англійські тредюніони, французькі прудоністи, італійські мадзіністи. Метою об'єднання пролетарів усіх країн була ліквідація капіталізму і встановлення влади «робітничого класу». Засновники - К. Маркс і Ф. Енгельс, які написали програмний документ - «Маніфест Комуністичної партії». Упродовж 1866- 1872 pp. відбулося 5 конгресів. Противниками марксизму в інтернаціоналі були спочатку прудонізм, згодом бакуиізм. На 5 конгресі (вересень 1872 р.) розколовся на анархістський інтернаціонал і марксистський. Прихильники марксистського інтернаціоналу фактично припинили діяльність у європейських країнах, а з жовтня 1872 р. їхній керівний орган переїхав до Нью-Йорка. За цих умов 15.07.1876 р. на конференції у Філадельфії інтернаціонал 1й, до якого входили марксисти, було розпущено. Інтернаціонал 2й був заснований 14.07.1889 р. у Парижі як міжнародне об'єднання соціалістичних і робітничих партій. Не мав програми, статуту, керівного центру, друкованого органу. Лідери - Ф. Енгельс, А. Бебель, Е. Вандервельде, В. Лібкнехт, Г. Плеханов, К. Каутський, Ж. Жорес, К. Лібкнехт, Р. Люксембург та ін. У 1914 р. до інтернаціоналу 2го входили 27 соціал-демократичних партій із 22 країн, загальна чисельність яких становила 3,4 млн осіб.

2.03.1919 р. за ініціативою більшовицького керівництва Росії (більшовики ще 1914 р. заявили про розрив з інтернаціоналом 2-м) у Москві було створено інтернаціонал 3й (т. зв. Комінтерн), який поставив за мету керівництво всесвітньою соціалістичною революцією, покликаною насильницьким шляхом повалити капіталістичну систему й замінити на світову комуністичну систему. Інтернаціонал 3й діяв до травня 1943 р. У 1921-1923 pp. існував інтернаціонал 2'/,, який об'єднував центристські соціалістичні партії та групи країн Європи, СІЛА та ін. Лідери - Ф. Адлер, О. Бауер, Р. Грімм, Дж. Р. Макдональд, Л. Мартов, В. Чернов та ін. У травні 1923 р. в Гамбурзі він об'єднався з соціал-демократичним «Бернським Інтернаціоналом» (1919-1923 pp.), утворивши Соціалістичний робітничий інтернаціонал (існував до другої світової війни). В 1938 р. в Парижі було засновано інтернаціонал 4й, до якого належали прихильники Л. Троцького. В липні 1951 р. на першому конгресі у Франкфурті-на-Майні утворився Соціалістичний інтернаціонал, який проголосив себе правонаступником Соціалістичного робітничого інтернаціоналу, тобто інтернаціоналу 1го, прийняв декларацію «Про цілі та завдання демократичного соціалізму» і статут. Лідери - А. Андерсен, Е. Олленхауер та ін. Він об'єднав соціалістичні й соціал-демократичні партії та організації різних країн, які засуджували марксистський соціалізм і виступали за соціалізм демократичного типу. Наприк. 80х pp. у Соцінтерні налічувалося 75 партій та організацій, до яких належало 16 млн. осіб.

2. Назва міжнародного пролетарського гімну, партійного гімну російської соціал-демократії, КПРС, державного гімну Радянської Росії, СРСР (до 1944 p.).