Античні міста-колонії північного Причорномор'я

Значний вплив на громадські стосунки, побут і культуру скіфів та сарматів справляли античні міста-держави, що почали створюватися у VII ст. до н.е. в Криму та в Північному Причорномор'ї греками-колоністами. На території сучасної України вони проіснували близько тисячі років.

Причини їх появи були різні. Найпершими селилися тут греки-пірати, які торгували рабами і грабували купецькі кораблі. їхні поселення були тимчасовими, наїжджали вони до них періодично.

У VI ст. до н.е., коли кількість населення в Греції зросла, орної землі було мало, почалася скрута з продуктами. У пошуках землі частина населення покидала батьківщину, знайшовши вільні родючі території, засновувала там поселення. Але зв'язків з рідним містом-матір'ю - метрополісом - не поривала.

Колонізація розпочалася в V ст. до н.е. У цей час тривали війни з Персією, а потім міжусобні війни між грецькими державами. У самих містах йшла боротьба між аристократами та демосом. Переможені або люди, які не хотіли брати участь у цих кривавих сутичках, залишали рідні місця і переселялися за море.

Виникали колонії і як купецькі факторії - тимчасові укріплення з ринком і складами. Поступово і вони перетворювалися на міста-держави. Освоювали нові землі представники всіх верств населення Еллади. Місцевих жителів вони називали «варварами».

У переважній більшості переселенці були вихідцями з малоазійських міст - Мілета, Галікарнаса, Пергама. Перше поселення мілетські колоністи створили на острові Березань і назвали його Борисфенідою. Але воно не розвинулося у сильну державу. Слідом за ним виникли ті колонії, що з часом перетворилися на міцні міста-держави (поліси). Найбільшого розвитку досягли Тіра (на місці сучасного Білгорода Дністровського), Ольвія («щаслива», на Бузькому лимані), Пантікапей («риб'ячий шлях», на місці сучасної Керчі). Місто Херсонес («півострів», у межах сучасного Севастополя) заснували вихідці дорійської колонії Гераклеї Понтійської.

Чорне море, що дало їм притулок, греки називали Понт Евксинський, тобто гостинне море. Грецька колонізація мала важливе значення в історії України. Через греків-колоністів праукраїнські племена, які жили північніше, долучалися до здобутків античної цивілізації.

Жителі міст-держав, як і в Греції, займалися землеробством, скотарством, виноградарством, садівництвом. Вони були сміливими рибалками, талановитими ремісниками, заповзятливими купцями. Працею як вільних громадян, так і численних рабів колоністи споруджували житлові будинки, міцні оборонні мури, фортеці - акрополі, господарські споруди та чудові храми. У Херсонесі, Ольвії та Пантикапеї побудували театри і спортивні школи-гімназії. Грецькі майстри кераміки виготовляли прекрасні амфори, піфоси, вази, побутовий посуд. Вони були вправними митцями з виготовлення металевих речей, зброї, а також талановитими ювелірами. їхні вироби зі срібла і золота стали шедеврами золотарства.

Колоністи були посередниками у торгівлі Еллади зі скіфами, сарматами та іншими племенами. 3 Греції вони вивозили вироби ремесла, вино, зброю, олію. До Греції везли рибу, хутра, рабів, збіжжя. Важливу роль у житті колоністів відігравав рибний промисел. Рибу споживали самі й вивозили до Греції. У Херсонесі знайдено великі цистерни для її соління.

За містами лежали оброблені поля та пасовиська для корів, кіз, овець, свиней, коней, ослів. Центром кожного міста була агора - торгова площа. Карбувалися власні гроші - монети з міді, бронзи, срібла і золота. Ольвія виготовляла гроші для скіфських і сарматських царів. Міста мали бруковані вулиці, каналізацію, водогін. За міськими мурами розташовувалося «місто мертвих», некрополь - міський цвинтар.

Ольвія, Тіра, Херсонес та ряд інших полісів розвивалися як рабовласницькі демократичні республіки. Законодавча влада в них належала народним зборам, що обирали архонтів, стратегів та інших урядових осіб. Раби, жінки та іноземці не мали права громадянства. Всі ж громадяни присягалися на вірність місту та його законам. Камінь з текстом такої присяги знайдено в Херсонесі. Як і на батьківщині, колоністи поклонялися олімпійським богам: Зевсу, Посейдону, Афіні, Артеміді, Діонісу та іншим. Вихідці з Мілета шанували Аполлона - покровителя цього міста. Величні храми Аполлона стояли в центрі Ольвії і Пантікапея. Напочатку нашої ери, у III ст., у Пантикапеї з'являються перші християни. Брали участь колоністи і в Олімпійських іграх. А Ольвія влаштовувала в себе спортивні змагання на честь Ахілла- Ахіллеї.

Розмовною та писемною була грецька мова. Нею писали твори з історії, філософії, географії, медицини місцеві вчені. У IV ст.до н.е. в Ольвії побував «батько історії» Геродот. У Пантикапеї жив філософ Смікр. Вихідцем з Ольвії був грецький філософ Біон, який сказав про одного жадібного афінянина: «He він володіє багатством, а багатство володіє ним». У цьому ж місті жив філософ Анахарсіс. Його батьком був скіф, матір'ю - грекиня. Анахарсіса, а також царя Скіла вбили скіфи за зраду скіфських звичаїв і захоплення грецькою культурою.

Полководець Олександра Македонського Зопіріон хотів завоювати Ольвію. Але з допомогою скіфів ольвіополіти відстояли незалежність.

У 480 р. до н.е. навколо міста Пантікапея сформувалася чимала Боспорська держава з монархічним ладом. Боспорське царство об'єднувало 20 грецьких міст і скіфські племена Східного Криму, Таманського півострова і узбережжя Азовського моря. Свого розквіту царство досягло на зламі IV-III ст. до н.е. Але повстання пригноблених на чолі зі скіфом-рабом Савмаком, що спалахнуло в 107 р. до н. е. потрясло монархію: повстанці захопили столицю, вбили царя Персіда і проголосили правителем держави Савмака. Через кілька років виступ придушили війська понтійського царя Мітрідата. Савмака стратили, а Боспорське царство потрапило під владу переможця.

Повстання Савмака та інші виступи рабів свідчили про занепад античних міст-держав, становище яких почало поступово погіршуватися разом із погіршенням становища Еллади. У I ст. н.е. Боспорське царство, Ольвію, Херсонес поступово починає завойовувати Рим. У полісах розмістилися легіони, a no берегах Чорного моря вибудовано римські фортеці, з яких стежили за морем і степом.

Але влада Риму в Північному Причорномор'ї тривала недовго. Войовничі племена варварів з півночі та сходу своїми навалами витіснили римлян і зруйнували грецькі міста-держави, що остаточно занепали й припинили існування в IV ст. н.е.