Державний устрій українські землі у складі російської імперії

Російська імперія, до складу якої входило 85 % сучасних земель України, з кінця XVIII до початку XX ст. була абсолютною феодальною монархією, з унітарною системою устрою, авторитарним політичним режимом, централізованим бюрократичним апаратом. Населення України строго підпорядковувалося центральним (в Петербурзі) та місцевим органам влади і управління. До центральних органів влади належали: імператор всеросійський - монарх, що мав необмежену Владу і передавав її у спадщину; Рада міністрів (з 1811 р.) - очолювала центральне галузеве управління - міністерства фінансів, військове, освіти, юстиції тощо; Державна рада (з 1880 р.) - дорадчий орган з найвищих чиновників без чітко визначених функцій, діяла при імператорі; у 1812 р. сформувалася як загальнодержавний орган влади "собственная, его императорского величества" канцелярія, яка складалася з трьох відділень: I - контроль за міністерствами; II - упорядкування законодавства і III- політична поліція з виконавчим органом - корпусом жандармів. Існували й інші відомства - департамент поліції, Сенат (найвищий суд), Синод (найвище управління церквою) і збройні сили. Всі названі відомства мали своє представництво, призначене царем, на місцях.

Місцеве управління відповідало адміністративно-територіальному поділу. Генерал-губернатор очолював військово-територіальний округ із трьох губерній і у військово-поліційних питаннях керував керівниками губерній - губернаторами, яких теж призначав цар. При губернаторах діяло губернське правління, куди входили: віце-губернатор, радник, прокурор, канцелярія, казенна палата, присутствіє поліції, рекрутське присутствіє, суд, палата державних маєтностей. Опорою влади було губернське дворянське зібрання на чолі з предводителем. Повітове правління (або земський суд) очолював справник (капітан - справник), якого обирали дворяни на 3 роки, а згодом (з 1862 р.) призначав губернатор. Йому підпорядковувалися заступник, засідателі та поліцейські чини - станові пристави, які очолювали стани - поліцейські дільниці повіту.

До одиниць місцевого самоврядування належали волості і села. У волості діяв волосний сход зі службових та виборних осіб, які обирали волосного старшину (старосту), волосне правління (староста, писар, засідателі), волосний суд. У селах найвищим органом вважалися збори (сход, сходка), які обирали сільського старосту, який виконував адміністративні і поліційні функції.

Ключові поняття: імператор, губернатор, справник, пристав, староста, Сенат, Синод, канцелярія, сход.