Структура соціальна

Структура соціальна — мережа відносно сталих, упорядкованих зв'язків між елементами (соціальними спільностями, класами, групами, верствами, інститутами, статусами, ролями тощо) соціальної системи. У соціальній структурівідображаються істотні характеристики (функціональні, інституціональні, стратифікаційні, соціально-групові, соціально-територіальні та ін.) соціальної системи на певному етапі її розвитку. Є своєрідною формою, в межах якої реалізуються різноманітні суспільні взаємовідносини та взаємодії.

Поняття соціальна структура використовується в науковій літературі у двох значеннях. У широкому розумінні воно охоплює різні форми зв'язків і відносин між різними суспільними сферами і структурами, які є елементами суспільства. Взаємодіючи один з одним, такі елементи створюють широку систему відносин і видів діяльності, що забезпечують функціонування та розвиток суспільного цілого. У вузькому розумінні соціальна структура розглядається лише як соціально-групова будова суспільства. Характер взаємовідносин між різними соціальними групами розглядається з погляду їх статусу й ролі в системі соціальної диференціації. Розшарування, пов'язане з якісно різними видами діяльності, формами й розміром власності, неоднаковими освітою, кваліфікацією, обсягом прав і обов'язків, престижем, нерівною мірою участі у прийнятті владних рішень, нерівноцінними можливостями культурного розвитку тощо, має наслідком ієрархію статусів і функцій соціальних груп. Це означає, що взаємовідносини між ними, які будуються на грунті рівності—нерівності, свободи—залежності, владування—підкорення, справедливості—несправедливості, набувають характеру співробітництва, коли інтереси соціальних груп збігаються, або ж конфлікту, якщо вони різко розмежовуються. У сучасних суспільствах досить поширені договірні форми взаємовідносин, що різними соціальними групами будуються на компромісних засадах.

Залежно від типу елементів, що взаємодіють, у межах соціальної структури розрізняють три рівні структурної організації: мікроструктуру, мезоструктуру і макроструктуру. Мікроструктура охоплює стійкі зв'язки і відносини між окремими індивідами в малих (контактних) групах (сім'я, шкільний клас, робітнича бригада і т. ін.). Мезоструктура фіксує стійкі зв'язки і відносини між середніми групами, до яких належать т. зв. вторинні колективи (фірм, банків, підприємств тощо). На відміну від малих груп, де домінує міжособистісний рівень відносин, у середніх — при збережені певного обсягу міжособових контактів — істотного значення набувають міжпозиційні, статуснорольові зв'язки й відносини. Макроструктуру становлять стійкі зв'язки і відносини між великими групами суспільства: націями і етнічними спільностями, соціальними класами і верствами, соціальнопрофесійними, соціальнодемографічними, територіальнорегіональними групами, групамиорганізаціями (партіями, профспілками, армією та ін.), групамиаудиторіями (аудиторіями засобів масової інформації). Для великих соціальних груп невластиві міжособистісні та статуснорольові зв'язки й відносини. Вивчення специфіки соціальних структур, механізм їх взаємодії і шляхи еволюції — важливе завдання наукового аналізу суспільства і його соціального відтворення.