Судова система

Судова система в Україні у складі Великого князівства Литовського пройшла чотири етапи розвитку. До 1385 р. тут існували давні княжі судові установи. Єдиною новелою став суд великого князя над удільними князями. Від Кревської унії запроваджуються великокняжі центральні та місцеві суди і міське судочинство. Третім періодом можна вважати ліквідацію у 1566 р. великим князем суду Панів-Ради і впровадження нової структури місцевих судів - земських, гродських та підкоморських. I четвертою фазою стала ліквідація після Люблінської унії 1569 р. Великого князівства Литовського і підпорядкування українських судів польським королівським.

Отже, суди Великого князівства Литовського і Речі Посполитої можна розділити на три групи: державні, станові та спеціальні.

Державні суди поділялися на центральні і провінційні (місцеві). Центральні суди включали: суд великого князя (господарський суд) - найвища судова та апеляційна інстанція на чолі з князем за участі найближчих достойників; суд Панів-Ради - у відсутності князя діяв 1-2 рази на рік і складався з представників двірцевої аристократії. Як апеляційні інстанції за дорученням князя неперіодично діяли суди: комісарський - межові спори розглядав спеціально призначений комісар; асесорський - 3-5 асесорів розглядали складну цивільну справу; маршалківський суд - за відсутності князя маршалок, призначений суддею, розглядав різні справи на місці в апеляційному порядку. Під час безкоролів'я діяли утворені урядом каптурові суди. Місцеві, або провінційні, суди очолювали відповідні адміністратори: намісники, воєводи та старости в землях, воєводствах, повітах і волостях. Вони були одноособові і розглядали позови всіх вільних та залежних від держави людей. За Першим Литовським статутом до них ввели по два шляхтичі, а воєводський суд та сеймові суди земель зробили судами вищої інстанції в провінціях. У 1566 р. замість них запроваджено нову структуру місцевого судівництва. Земські суди обиралися шляхтою, діяли в усіх повітах, складалися з судді, підсудка та писаря і розглядали цивільні позови шляхти та незначні кримінальні справи. Гродські (замкові) суди були одноособові - старости, намісника чи воєводи і розглядали лише кримінальні справи. Підкоморські суди діяли у кожному повіті, були одноособовими - судив призначений королем підкоморій із заступником - коморником. Вони розглядали межові та земельні спори. У 1569 р. скасовано центральні суди Великого князівства Литовського, а українські суди підпорядковано Луцькому трибуналу, після ліквідації і цієї інстанції - Люблінському трибуналу.

До станових судів належали: а) міські (або лавничі) суди війта та 12 лавників; б) домініальні суди - суд пана над селянами; в) духовні (церковні) суди для духовенства і всіх християн щодо справ проти віри і церкви; г) громадські (або копні) суди для селян; д) козацькі суди, які з'явилися у кінці XVI ст. (1582 p.).

Спеціальні та корпоративні суди поділяються на: а) суди окремих національних громад (євреїв, вірмен, греків); б) цехові суди міських ремісничих корпорацій; в) ярмаркові, митні суди.

Ключові поняття: суди - комісарські, асесорські, маршалковські, каптурові, копні, земські, гродські прідкоморські, домініальні.

загрузка...