Промислова революція

Промислова революція - назва, яку дістали широкомасштабні соціальні та економічні зміни, пов'язані із впровадженням і швидким розвитком машинної технології в Європі після 1760 р. По суті, промислова революція означала застосування механічних процесів у виробництві. Поширення індустріалізації в усьому світі наприк. XIX- на поч. XX ст. іноді називають другою промисловою революцією. Термін «промислова революція » нерідко приписують британському історику XIX ст. А. Тойнбі (дядькові А. Дж. Тойнбі), чиї лекції, присвячені П. p. XVIII ст. в Англії (1884 p.), мали дуже великий вплив на його сучасників, і до 1930х років погляди цього вченого залишалися поза критикою. Насправді цей термін з'явився за часів Дж. А. Бланкі. К. Маркс використовував його в 1867 р.

Спершу промислова революція сприймалася як піднесення, що мало характер катаклізму, яке миттєво охопило європейське суспільство. В Англії текстильна промисловість зростала з дивовижною швидкістю, починаючи з винайдення Дж. Харгрівсом прядильної машини у 1767 p., вдосконалення ткацького верстата Р. Аркрайтом та винайдення мюльмашини С. Кромптоном. Гідравлічна сила приводила в рух ткацькі верстати аж до вдосконалення парового двигуна Дж. Уаттом у 1782 р. Нова фабрична система, що набула поширення, породжувала реальні соціальні лиха. Користолюбні підприємці використовували нову технологію для експлуатації робітників, які працювали в жахливих умовах.

Майже кожний аспект індустріалізації мав своє коріння, що сягало аж у середньовіччя, тобто зміни були більш поступовими, ніж вважалося раніше. Трансформація феодального аграрного суспільства почалася з найраніших рухів огороджування, внаслідок яких загальні поля відгороджувалися як приватна власність, дрібні господарства поглиналися великими. Комерційна революція відбулася у XV-XVI ст., коли великі географічні відкриття трансформували схеми європейської торгівлі. Підприємницький капіталізм розвинувся у XVII ст., а в машинобудуванні значний прогрес почався ще раніше. «Революційний» паровий двигун Дж. Уатта насправді був кульмінацією більш ніж столітньої роботи на континенті. Фабрична система виросла з майстерень і гільдій, а згодом мануфактур.

Великі зміни відбулися в металургії (бессемерівський конвертер, новації у коксуванні вугілля, віддзеркалювальна піч, прокатний стан), вони зумовили кількаразове зростання обсягів виробництва. Вдосконалення якості металу дало змогу виготовляти потужніші машини, що, в свою чергу, спричинило другу революційну зміну - побудову залізниць, яка почалася між 1825 та 1830 рр., проте вплив їх став відчутним майже через 50 років.

Удосконалювалися системи інвестування, фінансова, корпоративна форма ділового підприємництва та державна економічна політика. Урбанізація суспільства та зростання чисельності населення були найбільшими соціальними змінами. Після двохтрьох поколінь, що жили за часів індустріалізації, більш ніж половина населення промислових країн вже проживала в містах. Піднесення ролі промисловців, фінансистів, підприємців у суспільстві, а також чисельне зростання робітничого класу справляло вплив на політичний устрій XIX ст. Внаслідок промислової революції виникають принципово різні доктрини соціалізму та невтручання держави у підприємництво. Індустріалізм поширився від Англії до Франції та Бельгії, найпомітніше у 30х p. XIX ст. В Німеччині цей процес розпочався приблизноу 1850 р. Виробничі потреби громадянської війни 1861-1865 pp. дали поштовх зростанню промисловості у Сполучених Штатах Америки. Ще пізніше наслідки індустріалізації стали відчутними в Японії та Росії, а також у країнах Східної й Південної Європи. У XX ст. індустріалізація набула світового масштабу. Усе це разом із розвитком торгівлі, транспорту та комунікацій зумовило дедалі більшу інтернаціоналізацію економіки. Хоча друга промислова революція була продовженням першої, вона мала унікальні ознаки: електрика й нафта поступово витісняли пару як джерело енергії; удосконалення синтетичних барвників та тканин, розвиток виробництва легких металів та феросплавів показали важливість спільних наукових досліджень, порівняно з винахідницьким пошуком геніїводинаків. Справжніми революційними змінами у перевезеннях і зв'язку була поява автомобілів, літаків, радіо, телебачення. Запровадження автоматизації та спеціалізації праці привели до масового виробництва, зниження цін, зростало безробіття. Гігантські корпорації та фінансові установи домінували у промисловості. Хоч індустріалізація спочатку асоціювалася з приватною ініціативою, приватним підприємництвом, роль держави дедалі більше зростала.

В комуністичних країнах саме держава керувала економічним розвитком. У більшості країн протилежної системи індустріалізація спричинила розширення державних функцій у формах трудового законодавства, прямого промислового інвестування та ін. Таким чином, сутнісними складниками індустріалізації були механізація, перерозподіл робочої сили, реструктуризація економіки. За економічними та соціальними результатами промислова революція становила найрадикальнішу зміну у людському суспільстві від часів розвитку організованого сільського господарства.