Неоліт (VІ-ІV тис. до н. е.) - характеристика, ознаки та риси. Неолітична революція в Україні.

Неоліт (від грец. νέος - новий і λίθος - камінь) – новий кам'яний вік (X-поч.III тис. до н.е.), що заступив палеоліт і мезоліт та передував мідному віку, заключний період кам’яної доби.

Неоліт. Характеристика

Неоліт є останнім періодом кам’яного віку. Початок неоліту припадає на X тисячоліття до н.е., однак перехід від мезоліту до неоліту не був миттєвим – історики зазначають, що він зайняв багато століть і старт нового кам’яного віку на різних територіях планети відносять до різних тисячоліть.

Неоліт розпочинається у Малій Азії, на Близькому сході та в Загросі. Для цих територій властивий розділ неоліту на до керамічну та керамічну добу:

  1. Докерамічна доба характеризувалась виготовленням посуду з каменю – до неї відносять такі знахідки археологів, як кам’яні ступи, горщики з гострим дном, пести. До докерамічної доби відносять культури, які проживали у так званому регіоні «родючого півмісяця» на Близькому Сході.
  2. Керамічна доба неоліту починається з винайдення кераміки.

У Євразії початок доби неоліту прийнято відносити до VI тисячоліття до н.е. Хоча це позначення також є досить умовним, проте саме під час 6 тисячоліття до н.е. на території Європи з’являються керамічні вироби.

Під час неоліту природа північної півкулі змінюється і набуває більш близького до сучасного вигляду. Після зникнення Скандинавського льодовика 10 тисяч років тому зона античних циклонів зміщується, що призводить до несприятливих кліматичних змін, збідніння флори та фауни. Це мало значний вплив на мисливську галузь – мисливці мали винаходити нові методи полювання, а згодом почали забирати підлітків тварин (диких квз, овець) і вирощувати їх у загонах, щоб отримати більше мяса. Так зароджується свійське тваринництво.

Змінюється не тільки діяльність людини – з’являються зачатки мистецтва, розвивається мислення та мова. Культуру неоліту умовно розділяють на 2 зони – зону привласню вального господарства та зону відтворювального господарства. Всередині них утворювались та розвивались різноманітні комплексні господарства, залежні від природних умов. Кожне з них характеризувалась унікальними рисами розвитку, суспільними відносинами, взаємодією з природою, темпами технічного прогресу, побутом та культурою.

Як і з початком, чіткого визначення закінчення неоліту немає. Науковці схильні стверджувати про плавний перехід від неоліту до енеоліту (мідної доби), співіснування археологічних культур обох цих віків у IV тисячолітті до н.е.

Неолітична революція

Протягом VI-IV тис. до н. е. в житті людства відбувся якісний поворот – від збирання дарів природи й примітивного полювання люди перейшли до відтворювальних видів діяльності, тобто обробки землі і розведення свійських тварин. Британський вчений В. Чайльд невипадково назвав цей процес «неолітичною революцією». Це був якісно новий етап у розвитку людства, нової економіки, нового способу життя.

Характерними ознаками неолітичної революції були:

  • винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці (шліфування, свердління й розпилювання), з'явилися сокири, долота, тесла, кам'яні ножі;
  • виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів: розпочалося виробництво керамічного посуду (що дало змогу готувати варену їжу), прядіння, а згодом і ткацтво;
  • перехід до осілого способу життя; землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво; на зміну примітивному мотичному землеробству прийшла значно продуктивніша обробка землі з використанням рала і тяглової сили тварин (биків і коней);
  • активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили;
  • суттєві зрушення в демографічній сфері;

Наслідком неолітичної революції стало не лише суттєве зростання продуктивних сил, але і помітне покращення умов життя, збільшення харчових запасів, що призвело й до збільшення тривалості життя (до 30-32 років).

Серед рис неолітичної революції варто також відмітити використання більш досконалих знарядь праці. Знаряддя праці неоліту – це кам’яні сокири, ножі, долота, реманент для земельних робіт з каменю, кам’яний та керамічний посуд. За неоліту з’являються перші в історії шахти для видобування каменю. Крем’яні розробки археологи знайшли в Білорусі, Болгарії та на території верхньої Волги.

Люди неоліту створили нові, не властиві природі матеріали - кераміку і текстиль Особливу увагу слід звернути на появу колеса для прядіння – цей ремісничий елемент можливо наштовхнув людей на винайдення колісного транспорту.

В епоху неоліту відбулося формування аграрної та скотарської культури, що спричинило соціальні зміни. Якщо раніше збирачі та мисливці розглядали здобуте ними продовольство як спільне для всіх членів роду, то в епоху неоліту воно поступово почало розподілятися між окремими групами чи особами. Поява залишків продовольства стимулювала виникнення своєрідної військової касти, адміністративного персоналу, служителів культу та інших груп населення, що безпосередньо не здобували його. Через ці процеси та явища почалася соціальна структуризація населення. У багатьох похованнях того часу археологи знаходять символи влади – бережливо вирізьблені кам’яні скіпетри.

Також у період неоліту мисливські культи поступаються місцем більш результативним відтворювальним. Під впливом нових знань про навколишній світ примітивна мисливська магія дедалі більше поступається місцем розвинутим землеробським та скотарським культам. Особливо сильний вплив цей факт справив на подальший розвиток Європи.

Серед наслідків неолітичної революції – розвиток мислення, мови, зародження образотворчого мистецтва, музики та танців. В епоху неоліту з’являються перші музичні інструменти з каменів, дерева, кісток, шкіри тварин. Образотворче мистецтво та танці мають тенденцію змальовувати реальність – показувати сцени полювання, рибальства, війни, поклоніння силам природи, інтимних стосунків.

Отож неолітична революція – глобальне явище, що характеризується переходом від привласню вального до більш продуктивного відтворювального господарства, важливими змінами в соціальному житті та різних сферах культури.

Неолітична революція в Україні

Неоліт в Україні має риси неолітизації інших європейських територій. Він почався з міграцією на ці території культур з Балкан через Подунав'я десь на початку, у середині VII тисячоліття до н.е.

Територія України пережила 5 величезних хвиль міграції:

  • протонеолітичної гребениківська, що була протонеолітичною;
  • буго-дністровська культура, яка належала людям неолітичних культур Криш і прийшла на Українські території в кінці VII тисячоліття до н. е.;
  • культура лінійно-стрічкової кераміки, що прийшла в обхід Карпат;
  • культура під назвою Кукутень, більш відома як Трипільська культура;
  • культура ямко-гребінцевої кераміки, що існувала на північних територіях сучасної України.

На півдні України неоліт тривав до V тисячоліття до н.е., коли на цих територіях з’являються перші мідні вироби. А на півночі неолітичні культури мешкали аж до III тисячоліття до н.е.

На території України виявлено понад 500 неолітичних пам'яток, а вчені виділили більше 10 неолітичних культур. Найбільш ранні з них знаходились на Закарпатті, у басейні Тиси та у Наддністрянщині і Надбужжі. Унікальною пам'яткою епохи неоліту є Кам'яна могила - пагорб із кам'яних брил у степу поблизу Мелітополя. У печерах, що були, очевидно, святилищем одного або декількох навколишніх племен, виявлено численні зображення тварин - биків, коней, оленів, різьблених і мальованих на камені.

Отож, епоха неоліту на українських територіях мала такі самі риси, які в інших країнах частини світу. Для українського неоліту також характерні перехід до осілого способу життя, відтворювального господарства, виникнення кераміки та ткацтва, якісних змін у суспільному ладі.