Поліс. Що таке поліс і місто-держава в стародавній Греції

Поліс (грец. polis) - місто-держава, а також особливий тип соціально-економічного й політичного устрою, що склався в Давній Греції. Поліс становив об'єднання приватних землевласників і громадян, які займалися різноманітними промислами і ремеслами і як повноправні його члени мали право на власність.

Передумовою виникнення полісів були сільські поселення селян і ремісників, економічна і політична залежність яких від великих землевласників була скасована внаслідок переселення у XII-X ст. до н. е. дорійців, а родові зв'язки посилилися через приплив нових племен. Переселення дорійців і необхідність захисту від загарбників зумовлює об'єднання кількох родових центрів в один. Уся орна земля була поділена між членами цього об'єднання. Маючи більшу частину землі й худоби, родова знать намагалася уярмити своїх земляків і зробити їх залежними. Соціальні суперечності набули форми боротьби за землю і владу, внаслідок цієї боротьби в VIII- VI ст. до н. е. родова знать зазнала поразки і оформився суспільний устрій у вигляді полісу, однією з підвалин якого було рабство.

Поліс мав різні форми організації: аристократичну, демократичну, олігархічну. Були й такі поліси, в яких племена-завойовники підкоряли місцеве населення і робили з нього залежних землеробів на зразок спартанських ілотів. Це були поліси Спарти, Фессалії, Беотії. Інший тип полісу передбачав панування середніх прошарків міських власників і землевласників. Така ситуація існувала в Афінах, Коринфі, Ефесі, Мілеті.

Полісна організація спиралася на економічний і політичний суверенітетгромади вільних власників і виробників - громадян полісу. Цей суверенітет передбачав для кожного громадянина можливість і навіть обов'язок, насамперед шляхом голосування на народних зборах, брати участь у вирішенні державних питань, у визначенні долі своєї батьківщини. В полісі діяли різні органи управління, але верховним завжди були народні збори, яким належало право остаточного розв'язання найважливіших проблем. Цим визначається демократична тенденція в розвитку давньогрецького суспільства.

Ще однією вагомою особливістю полісу була збіжність політичної та військової організацій. Громадянин-власник водночас був і воїном, який забезпечував недоторканність полісу та своєї власності. Поліс. постає як реальна єдність політичної структури й громадянського суспільства, що сприяло розвиткові полісного патріотизму, духу рівноправності та свідомому виконанню законів, що закріплювалися здебільшого у вигляді записаної конституції.Економіка полісу базувалася насамперед на сільському господарстві, яке було основним заняттям громадян. Економічний суверенітет полісу став гарантією приватної власності його громадян, передусім власності на землю. Поліс мав свою систему цінностей. Найважливішою її складовою була впевненість у тому, що поліс - найвище благо, що існування людини поза його межами неможливе, а добробут окремої особи залежить від благополуччя полісу.

Елементи полісної системи пізніше простежуються в римській історії, особливо в європейській. Деякі сучасні дослідники говорять про «полісний генотип» європейської цивілізації, маючи на увазі те, що Європа у своєму розвитку спиралася на певні принципи й норми античності. Це, насамперед, антропоцентризм, висловлений у формулюванні Протагора «людина є мірою всіх речей», повага до гідності особи, до її вільного вибору. І нині цінності, на яких ґрунтується європейське співтовариство, - передусім свобода і фундаментальні права особи.

Основою свободи власників і виробників за часів античності була приватна власність, особливо на землю. Ідея приватної власності стала однією з найголовніших для Європи. З неї випливав й розвиток товарногрошових, ринкових відносин, які з часом охопили всі групи населення. Приватну власність від часів Давньої Греції та Риму охороняло право, розвинене згодом європейськими юристами. Склався ідеал правової держави (див. Держава правова).На сцену історії вперше виходить громадянське суспільство,його традиціям Європа вчилася в античності. її державнополітичний досвід - одна з підвалин європейської політичної культури. Європейське суспільство - політичне суспільство, яке пройшло довгий і складний шлях від розуміння мудрості античного полісу до сучасної держави.